Історична довідка про ратушу у Стрию
Головним елементом історичної архітектурно-просторової структури давнього Стрия була ринкова площа. За зразком інших міст магдебурзького права там, окрім яток і будинків, містилася ратуша – споруда, в якій розміщувались органи міського самоуправління, творячи магістрат. «Ратуша», що походить від німецького «Rathaus» і буквально означає будинок ради, згадана у королівському локаційному привілеї від 21 жовтня 1431 року для Тарла Закліки зі Щекаревиць. Зокрема згадується шротампт у пивниці під ратушею. Тобто право продавати вино і пиво у цілих бочках.[1] Про перші ратуші через часті пожежі не збереглося жодних відомостей. Одну з будівель ратуші (її, в числі інших, можна помітити на карті Фрідріха фон Міга)
у спілці з міщанами і бургомістром Адальбертом Фалецьким збудував староста Казимир Понятовський у 1777 році головним чином на гроші з пропінації (права виготовляти і продавати алкогольні напої). Знаємо, що поряд з ратушею була крамниця стрийської церкви Різдва Богородиці, поки не згоріла разом з нею.[2]
Про дерев’яну ратушу посеред ринку ще на початку століття спираючись на спогади старожилів написав Василь Залозецький і зазначав, що кам’яна плита стоїть досі.[3] Часто-густо можна натрапити на згадку про проект ратуші Єжи Глоговського 1816 року. При ближчому знайомстві виявилося, що це план будівлі окружного староства.
Оскільки ратуша наділена певною символічною знаковістю, в певний час постало питання її відбудови. З такою ініціативою виступив бургомістр Александр Стояловський. До складу журі увійшли добре відомі постаті. Стрийські будівничі Зигмунд Махневич і Адам Опольський.
Перше місце здобув проект виконаний студентами Веславом Ґжимальським(1891-1941), Т. Бауером і Мар’яном Осінським(1883-1974). Згодом його затвердили у міській раді(Держархів Львівської області, ф. 1060, оп.1, спр.184).
Завдяки публікаціям краківського журналу «Architekt» маємо можливість побачити кілька проектів стрийської ратуші Романа Бандурського і Zdzisława Mączeńskiego.
Пройшло сім років і міська газета «Ziema Stryjska» у №11 від 15 березня 1913 року помістила допис у рамках дискусії. Переказавши передісторію автор згадав, що через закладення водогону і каналізації будову ратуші перенесли і от тепер вирішили її звести, але не на Ринку, на ділянці подарованій місту покійним п. Гошем (перед тим староство, сьогодні народна школа) на розі вулиць 3 Травня і Собеського. Порахував вартість землі і отримав 180 тисяч корон витрат без найменшого доходу. Натомість при будівництві ратуші на старому місці дозволило б помістити принаймні 10 «склепів» на першому поверсі і отримати 15000 корон прибутку щороку. До того ж, Ринок у час торгів наскільки брудно та витає жахливий сморід, що лише ратуша врятує цю ділянку. Свого часу ж чомусь не помістили на пропонованій ділянці староство, пошту і податковий відділ. Завершуючи, автор запрошував читачів до дискусії.
5 квітня з’явився ще один допис «Де побудувати нову ратушу?». Тепер розглянуто міське планування. Аргументуючи тим, що міська влада має перебувати фактично у центрі, знову обрали Ринок як середину міста. На Ринку ж є ратуші у Львові, Тарнові, Новому Сончі… Інше можливе місце зближує ратушу з колією і казармами, які з магістратом не мають нічого спільного. Та все ж головним чинником залишилося оздоровлення міста. Бруд, болото, сміття і сморід вже звичні явища. Та й торгівлю можна винести за місто. А дарованій ділянці варто розмістити готель чи староство.
12 квітня до газети написав стриянин, який мешкав біля тодішнього магістрату. Допис так і підписали «голос з міста». Йшлося про наболіле. В магістраті поміщували арештованих здеморалізованих елементів і часом цілі табори циган. Дати собі з цим раду влада не могла. Крики, свист, лайка перетворять Корзо і «коліївку» у невідомо що, а там поблизу жіноча школа і гімназія в кінці вулиці. З того огляду і теперішнє положення магістрату невідповідне через сусідство школи і костьолу. Тож єдиним місцем для ратуші є Ринок.
Війна перешкодила будівництву. Секретар міської ради Вільгельм Зомерфельд в своєму відомому рефераті згадав про задум нової ратуші на 1926 рік, тоді тимчасову управу міста очолював інженер Жданович.
Майбутній президент міста Болеслав Кем ввійшов до складу міської ради у 1929 році і теж плекав задум будівництва. В архіві справді віднайшовся план будівництва (Держархів Львівської області, ф. 1059, оп.1, спр. 1369) але нічого не змінилося і урядники залишились у старій будівлі.
[1] Prochaska A. Historja miasta Stryja. Lwow. 1926. – S.4;
[2] ЦДІАЛ України, ф.159, оп.9, спр.2696, арк.1;
[3] «Магдебургское право требовало во первыхъ: рынка (Ring), сплошного населенія на сравнительно маломъ, обыкновенно квадратномъ пространствѣ, дальше ратуша внутрь съ радною избою и арестомъ, въ округъ ратуша суконницъ, т. е. крамовъ богатыхъ купцевъ и бѣдныхъ ремесленниковъ, a на около рынка съ его домами и прилегающими короткими улицами — городскихъ валовъ и паркана на нахъ (circulus oppidi). Еще въ началѣ нынѣшняго столѣтія стоялъ въ Стрыѣ, среди рынка, деревяный ратушъ, по которомъ еще сегодня осталась каменная плыта.»ВасильЗалозецький Несколько свѣдѣній о гор. Стрыѣ //Червоная Русь, 1890, №41-48;
Директор Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”
Микола ЗАКУСОВ