Староста Лисятицького старостинського округу

Село Кути

Село розташоване на березі ріки Стрий, за 14 км на схід від міста Стрий. Історична назва – Кавчий Кут. За переказами, село було засновано в ХVІ ст. Перша письмова згадка належить до 1565 року. У 1869 році у селі було 96 хат. У 1939 році проживало 870 осіб: 860 українців, 5 поляків, 5 жидів. У селі діяли кузня, олійня, молочарня, шевська майстерня. У 2008 році проживало 373 особи.
Давніше село належало до Жидачівського повіту. У 50-их роках було приєднане до Лисятицької сільської ради. Загальна площа земельних угідь – 88 га.
На початку ХVІІІ ст. у селі була дерев’яна церква Святої Параскеви УГКЦ. У 1908 році встановили нову, куплену в Угерську, також Святої Параскеви УГКЦ.
У селі є пам’ятний знак українським січовим стрільцям, воїнам УПА.
Двокласну школу відкрили у 1890 році, згодом її розширили. Нині діти навчаються у Лисятицькій школі.
Першу читальню «Просвіти» відкрили у 1900 році. Вже за рік спорудили окремий будинок читальні. Нині в колишньому приміщенні школи працює Народний дім.

Село Луги

Село розташоване на березі ріки Стрий, за 12 км на схід від міста Стрий. Історична назва – Луг-Лисятицький. За переказами село засноване в ХVІ ст., перша письмова згадка належить до 1504 року. У 1900 році проживало 350 осіб. У 1939 році – 415 українців, 4 поляки, 5 жидів, 1 білорус. Була кузня, крамниця. У 2008 році – 308 осіб.
Загальна площа земельних угідь – 107 га.
У 1923 році з матеріалів старої церкви в Угерську спорудили дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, переосвячену на Святого Юрія УГКЦ.
Однокласну школу відкрили 1880 року. Нині працює школа І ступеню. Першу читальню «Просвіти» відкрили в 1900 році. У 1936 році – окремий будинок читальні разом зі школою. У 1993 році – двоповерховий Народний дім разом зі школою, фельдшерсько-акушерським пунктом, бібліотекою. Давніше біля села добували природний газ.

Село Лисятичі

Село розташоване поблизу ріки Стрий, за 12 км на північний схід від міста Стрий, обабіч дороги Стрий-Жидачів. Про побут доісторичної людини на теренах села свідчать крем’яні сокири доби неоліту. Перша письмова згадка про село належить до 1441 року. У 1769 році в селі проживало 2 тисячі осіб. Від ХVІ ст. Лисятичі вважалися містечком. У 1780 році існував панський фільварок, 9 корчмів, два млини, броварня. Щосереди відбувалися ярмарки. Жидівська громада мала синагогу, польська громада – костел. У 1939 році у селі проживало 2490 осіб: 2305 українців, 40 поляків, 50 латинників, 80 жидів, 15 німців. Діяли млин, молочарня, льодовня, цегельня, 4 кузні, тартак, 2 олійні, майстерня з виготовлення цементної дахівки, споживчий кооператив, позичкова каса, 2 корчми. У 2008 році проживало 1580 осіб.
Загальна площа земельних угідь – 389 га .
У Лисятичах горішніх в ХVІІ ст. була дерев’яна церква. У 1844-1848 рр. збудували кам’яну Святого Миколая УГКЦ, яку у 1900 році реставрували. У 1922 році стараннями о. Андрія Пеленського церкву оновили.
Першу дерев’яну церкву в Лисятичах долішніх споруджено в середині ХVІІ ст. Наступну дерев’яну церкву Різдва Христового УГКЦ збудували 1874 році.
Однокласна школа з’явилася в1860 р., зчасом вона стало шестикласною. Зараз діє школа І-ІІІ ступеня. У 1985 році відкрили дитячу школу мистецтв з філіалами. Першу читальню «Просвіти» селяни побачили у 1877 році в горішній частині села, у 1892 році – другу читальню «Просвіти» у долішній частині. У 1909 році в селі відкрили перший в Галичині дитячий садок. У 1934 році спорудили кам’яне приміщення Народного дому, де сьогодні знаходиться школа мистецтв. У 1974 роцізбудували кам’яне приміщення Будинку культури, де нині працює Народний дім.
У селі є пам’ятник односельчанам, що загинули у Другій світовій війні, пам’ятний знак на честь проголошення Незалежності України та пам’ятник Тарасові Шевченкові.

Село Пукеничі

Село розташоване біля дороги Стрий-Жидачів, за 10 км на схід від міста Стрий. Історична назва – Пукиничі. Відомо, що поселення тут існувало ще у І тисячолітті. За переказами село засноване у ХV ст. Наприкінці ХVІІ ст. у селі було 38 хат. У 1939 році налічувалось 730 осіб: 660 українців, 20 поляків, 20 латинників, 20 жидів, 10 німців. Діяла кузня, крамниця, споживчий кооператив. Біля села добували природний газ. У 2008 році проживало 600 осіб.
Загальна площа земельних угідь – 140 га.
Відомо, що дерев’яна церква постраждала від пожежі у 1515 році. Спершу її оновлювали, але у 1820 році на її місці збудували дерев’яну церкву Різдва Христового УГКЦ. У 1888 році збудували нову дерев’яну церкву Святих Кузьми і Дем’яна УГКЦ. У селі є скульптура Матері Божої, пам’ятний знак в честь першої річниці Незалежності України.
Однокласну школу у селі відкрили у 1880 році. Нині діти навчаються у Лисятицькій школі. Першу читальню «Просвіти» відкрили у 1906 році. Нині в селі працює Народний дім.

Село П’ятничани

Село розташоване в межиріччі річок Черниця та Вівнянка, за 15 км на північ від м. Стрий, біля автомагістралі Стрий-Львів. Давня назва – Монастирець. У ХVІІ-ХVІІІ ст. в лісі Дуброва знаходився монастир. У 1921 році у селі було 105 хат. У 1939 році проживало 800 осіб: 740 українців, 20 поляків, 20 латинників, 15 жидів, 5 німців. Була кузня, молочарня, споживчий кооператив, працювали ремісники. У 2008 році проживало 905 осіб.
Загальна площа земельних угідь – 808 га.
Перша збережена письмова згадка про монастирську церкву належить до 1565-1966 років. У ХVІІ столітті зафіксовано існування сільської церкви. У 1938 році споруджено нову дерев’яну церкву Святої Великомучениці Параскеви УГКЦ. Храм є пам’яткою сакральної архітектури місцевого значення. У лісі біля села є каплиця Успіння Пресвятої Богородиці.
У селі є пам’ятник Тарасові Шевченку, пам’ятний знак борцям за волю України, символічна могила Січових Стрільців.
Однокласну школу заснували наприкінці ХІХ ст. У 1944 році школа стала семикласною. Нині працює школа І-ІІ ступенів. У 1994 році відкрили філіал Лисятицької дитячої школи мистецтв.
Першу читальню «Просвіта» відкрили на початку 1920 року. Згодом спорудили окремий будинок читальні. У 1986 році збудували комплекс, у якому сьогодні діє Народний дім.