Староста Жулинського старостинського округу

Село Братківці

Село на березі ріки Стрия, за 5 км на південь від міста Стрия. Відома перша назва – Братковичі. Перша письмова згадка про село датується 1507 р. У 1909 році у селі проживало 1243 українців, 186 поляків, 14 німців, 105 жидів. У 1921 році налічувалося 295 хат.
У 1725 році споруджено дерев’яну церкву Преображення Господнього УГКЦ . Кам’яну церкву почали споруджувати 1991 року.
Загальна площа земельних угідь – 1 тис гектарів.
Однокласну школу у селі відкрили в 1909 році. У 1935-му школу розширили до 4-класної. Нині у селі діє школа І-ІІІ ступенів, а також дитяча школа мистецтв з філіалами.
Першу читальню «Просвіти» відкрили у 1930 році. Невдовзі спорудили окремий будинок читальні. У 1991 році в селі відкрили Народний дім. У 1992 році – соціально-культурний комплекс.
З села походить доктор філософських наук, професор Василь Пастущин (1889-1958рр). На кладовищі похований о. Петро Нижанківський (1867-1906рр).
У селі є пам’ятні знаки «Соборній Україні» та «Писанка», пам’ятна таблиця Провіднику ОУН Євгену Коновальцю.

Село Жулин

Село на березі ріки Стрий, за 10 км на південний схід від міста Стрий. За переказами, село засноване в ХІ-ХІІІ ст., перша письмова згадка належить до 1466 р. Село часто страждало від татарських набігів. У 1790 році австрійський цісар надав Жулину статус містечка з магістратом. У 1890 році у селі було 179 хат. У 1939 році налічувалося 1480 осіб: 1200 українців, 20 поляків, 160 польських колоністів, 45 латинників, 15 жидів, 40 німців. Давніше біля села були соляні джерела, існувала солеварня. В селі також діяли кузня, молочарська спілка, олійня, крамниця, корчма, споживчий кооператив. У 2008 році у селі проживало 1002 особи.
Загальна площа земельних угідь – 1342 га.
Відомості про церкву у Жулині доходять з ХVІ ст. На початку ХVІІІ ст. у селі збудували дерев’яну церкву Святої Великомучениці Параскеви УГКЦ. У 1892 році замість старої спорудили нову, яка сьогодні є пам’яткої місцевого значення. У 1797 році з Підгірців до Жулина перенесли латинську парафію. У 1802 роціпобудували кам’яний костел Небовзяття Пресвятої Богородиці. Сьогодні у селі є скульптура Івана Хрестителя та скульптура Матері Божої.
Однокласна школаз’явилася у 1877 році. Згодом її розширили до двокласної, де навчалося 190 дітей. У 1935 році – до трикласної. У 1970 році збудували кам’яну школу І-ІІ ступеня. У 1974 році відкрили філіал Братківської дитячої школи мистецтв.
Перша читальня датована 1897 роком. У 1932 році збудували двоповерховий будинок читальні, де нині працює Народний дім.
Біля села є 42 свердловини, з яких помпують питну воду для Львова.

Село Розгірче

Село на березі ріки Стрий, за 20 км на південний захід від міста Стрий. Відома перша назва – Розгірці. Про побут доісторичної людини на теренах села свідчить оборонне городище. За переказами село засноване в ХІІІ –ХІV ст. У ХVІІІ – на початку ХІХ ст. селяни займалися сплавом деревини рікою Стрий. У 1880 році було 192 хати. У 1939 роціпроживало 1170 осіб: 1120 українців, 10 поляків, 30 латинників, 10 жидів. У селі був водяний млин, 2 кузні. У 2008 році в селі проживало 517 жителів.
Загальна площа земельних угідь – 2192 га.
Поблизу села знаходиться особливий туристичний об’єкт – скельний масив. В якому у ХІІ-ХV ст. діяв чоловічий монастир ЧСВВ.
Згадки про церкву в селі доходять з ХVІ ст. У 1780 році збудували дерев’яну церкву Святого Миколая УГКЦ. У 1910 році за проектом Василя Нагірного – кам’яну церкву.
Однокласну школу в селі відкрили у 1880 році, згодом розширили до двокласної. У 1935 році школу зробили українсько-польською. Нині працює школа І-ІІ ступенів. У школі є музейна кімната.
Першу читальню «Просвіти» відкрили в 1911 році. Нині тут працює Народний дім. Поблизу села добувають нафту.

Село Семигинів

Село розташоване на березі ріки Стрий, за 16 км від міста Стрий. Про побут доісторичної людини на теренах села свідчить стародавній курганний могильник. За переказами село засноване в ХІІІ ст. Перша письмова згадка належить до 1371 року. У 1620 році татари спалили село, а людей забрали в полон. Але село відродилося.
У ХVІІІ – на початку ХІХ столітті селяни сплавляли дерево рікою Стриєм. У 1880 році у селі було 202 хати. У 1939 році в селі проживало 1440 осіб: 1280 українців, 10 поляків, 90 латинників, 10 жидів, 50 німців. У селі було 2 млини, кузня, крамниця, шпихлір, олійня, молочарня. У 2008 році проживало 1053 особи. Поблизу села добували нафту.
Загальна площа земельних угідь – 1624 га.
Перша згадка про церкву у селі належить до ХVІ ст. Відомо, що у середні ХVІІІ століттябула дерев’яна церква, у 1803 роцізбудували наступний храм Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ. У 1939-1941 рокахзбудували дерев’яну церкву, яка зараз є пам’яткою сакральної архітектури місцевого значення.
У селі є скульптура Матері Божої, Ісуса Христа, пам’ятний знак воїнам УПА, летунам, полеглим у боротьбі з гітлерівцями.
Однокласну школу відкрили в 1880 році, згодом розширили до 2-класної. У 1981 роцізбудували нове приміщення школи І-ІІІ ступенів. У 1967 році відкрили дитячий садок.
Першу читальню «Просвіти» відкрили у 1909 році. У 1993 році відкрили Народний дім.