Староста Нежухівського старостинського округу

Село Голобутів

Село на березі ріки Колодниця, за 12 км на південний захід від міста Стрий. Перша історична згадка про село датується 1461 роком. Про давність села свідчать залишки земляних валів і ровів ХІ-ХІІ ст.
Наприкінці ХVІІ ст. у селі було 35 хат, млин і корчма. У 1935 році -182 хати, де проживало 750 українців, 70 поляків, 15 німців, 10 жидів. До 1939 року у Голобутові діяли молочарська спілка, цегельня, молочарня, ґуральня, крамниця, корчма. Біля села добували червону глину. У 2008 році в селі проживала 921 особа.
Площа земельних угідь – 2540 га.
У ХVІІ ст. у селі була дерев’яна церква Воскресіння Господнього. У 1828 році спорудили кам’яну. Через село під час Першої світової війни проходив фронт, церкву було знищено. У 1918 році на старому фундаменті відновили нову церкву Воскресіння Господнього УГКЦ. Нині церква належить православній громаді. Свого часу у церкві служили о. П. Шанковський, о. О. Нижанківський, о. Б. Охримович. У 1996 році в селівідкрили кам’яну церкву Вознесіння Господнього УГКЦ.
Однокласна школа в селі з’явилася у 1880 року, у 1935 році її збільшили до двокласної. Сьогодні в селі працює школа І-ІІ ступенів. У 1909 році відкрили читальню «Просвіти». У 1987 році – Будинок культури.
У селі неодноразово гостював Іван Франко. На честь поета у селі в1987 році встановили пам’ятник. З села походить громадський і військовий діяч Іван Роґульський (1892 – 193?).

Село Завадів

Село розташоване неподалік ріки Колодниця, за 10 км на захід від міста Стрий. За переказами засноване в ХІ-ХІІ ст. Перша письмова згадка належить до 1477 року. У ХVІ ст. село перебувало під управлінням стрийського старости. В той час у селі було 43 хати.
Під час Першої світової війни у 1915 році через село проходив австрійсько-російський фронт, внаслідок боїв постраждало село. У 1921 році кількість хат збільшилася до 135. У 1939 році у селі проживало 1230 осіб: 880 українців, 250 поляків, 10 жидів, 90 німців та ін. В той час в селі діяла молочарня, яку заснував у 1904 році о. О. Нижанківський, а також кузня, олійня, крамниця. У 2008 році в селі проживали 1183 особи.
Загальна площа земельних угідь – 1704 га.
На місці згорілої дерев’яної церкви у 1793 році спорудили церкву Святого Юрія Великомученика УГКЦ. У 1915 році від гарматного вибуху церква згоріла. У 1924-1928 рокахпобудували кам’яний храм Святого Архистратига Михаїла УГКЦ.
Однокласну школу відкрили у 1857 р. У 1912 році збудували нове приміщення школи. Нині працює школа І-ІІ ступенів. Першу читальню «Просвіти» відкрили 1900 року.Двоповерховий кам’яний будинок, в якому нині працює Народний дім побудували в 1956 році.
У селі є пам’ятні знаки з барельєфом о. О. Нижанківського, Івана Франка, пам’ятники Т. Шевченкові, встановлені у 1914 і 1989 рр. Є також скульптура Матері Божої, музей історії села. Поблизу села добувають жовту глину для виробництва цегли.

Село Ланівка

Село розташоване неподалік ріки Колодниця, за 14 км на захід від міста Стрий. Село засноване в 1783 році на камеральних землях Мединицького ключа. Перша назва – Бріґідін.
Першими поселенцями стали німці-протестанти. Село забудовувалось за архітектурним планом у вигляді невеликих кварталів. Поступово село стало найбільш показовою німецькою колонією з найпередовішою агротехнікою у всій Східній Галичині. У 1808 році у селі проживало 834 особи.
У 1915 році російські війська спалили село повністю, після чого його заново відбудували. У 1939 році налічувалось 1030 осіб: 90 українців, 5 поляків, 935 німців. На початку 1940 року нащадки німців-колоністів репатріювались до Німеччини. Покинуті хати заселили депортовані українські сім’ї з земель, що відійшли до Польщі. У 2008 році у селі проживало 1190 осіб.
В селі була протестантська євангелистська громада. У 1803 р. з’явилася перша дерев’яна кірха. У 1883 році замість неї побудували кам’яну кірху, що діяла до 1940 р. Після Другої світової війни колишню кірху переосвятили на церкву Святого Великомученика Дмитрія УГКЦ.
У 1946 році село перейменовано на Ланівку. Загальна площа земельних угідь – 1436 га.
Першу німецьку школу відкрили наприкінці ХVІІІ ст. Нині працює школа І-ІІІ ступеня. Народний дім працює у колишньому громадському домі, спорудженому до 1918 року.

Село Нежухів

Село розташоване на березі ріки Колодниця, за 5 км на захід від міста Стрий, обабіч автомобільної дороги і залізниці Стрий-Дрогобич. За переказами село засноване в княжий період, перша письмова згадка належить до 1431 року. Наприкінці ХVІІ ст. у селі було 45 хат, млин і корчма. У 1939 році проживало 1350 осіб: 1270 українців, 20 поляків, 20 латинників, 20 жидів, 20 німців. Діяли млин, кузня, олійня, молочарня, 2 корчми. У 2008 році проживало 1988 осіб.
Загальна площа земельних угідь – 1845 га.
Відомо, що у другій половині ХVІІ ст. в селі споруджено дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. У 1875-1832 роках збудували нову дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ. У 1993-1999 роках збудували кам’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ, згодом УПЦ КП. У селі є пам’ятний знак полеглим у Другій світовій війні, символічна могила борців за волю України.
Однокласну школу в селі відкрили у 1880 році. У 1991 році відкрили філіал Лисятицької дитячої школи мистецтв. Першу читальню «Просвіти» відкрили у 1902 році. У 1939 році приміщення читальні згоріло. У 1971 році збудували Будинок культури, в якому сьогодні працює Народний дім.

Село Райлів

Село розташоване на березі ріки Колодниця, за 9 км на захід від міста Стрий, між автодорогою і залізницею Стрий-Дрогобич. Історична назва – Райнів. Час заснування невідомий. Очевидно, це був хутір, що на початку ХХ століття розрісся у село внаслідок спорудження тут цегельні. У 1939 році у селі проживало 240 осіб: 10 українців, 220 поляків, 10 німців. Церкви у селі не було. У 1930 році на місці каплиці збудували римо-католицький костел, який не зберігся. У 1997 році – кам’яну церкву Святих Петра і Павла УГКЦ. Тут зберігається скульптура Божої матері і образ «Ісус в оливному городі» з колишнього костелу.
Школи у селі не було, читальні «Просвіти» не було.
У 2008 році в селі проживало 325 осіб.