Топ теми:

Герої новітньої війни

ІВАН ГОРАК (05.07.1982 – 12.09.2022) – старший стрілець 2 стрілецької роти військової частини. Народився та проживав з сім’єю у селі Лисятичі. Навчався у місцевій школі та в художньому училищі. Наприкінці квітня цього року призваний на службу. Воював за Золоте, Гірське та Бахмут. Загинув під час ворожого обстрілу на Херсонщині.

ВЛАДИСЛАВ СТАСІВ (29.11.1999-21.09.2022) – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. У 2017 році закінчив Стрийську школу №3, поступив у Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Третій наймолодший син у батьків, мріяв створити свою сім’ю. Добровольцем пішов захищати Україну у перші дні війни, не маючи жодного військового досвіду, але маючи велику віру в перемогу. Загинув від ворожої кулі на Донеччині.

МИКОЛА ОЗЕРОВ (24.11.1977-21.09.2022) – підполковник, командир роти вогневої підтримки військової частини. Народився на Херсонщині, пройшов військову службу від курсанта до командира. У Стрию з 2004 року. З 2014 року брав участь у АТО. Один з легендарних кіборгів, що захищав Донецький аеропорт.
Загинув, захищаючи Україну!

КОСТЯНТИН СТЕПАНОВ (4.02.1985-10.09.2022) – солдат, гранатометник механізованого відділення батальйону військової частини. Стриянин, навчався в гімназіі, в училищі №16, учасник АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання. Без батька залишилося троє маленьких дітей.

ВОЛОДИМИР БОЙЧУК (26.10.1977 — 10.09.2022) — сержант, навідник кулеметного взводу військової частини. Стриянин, навчався в школі №1, в ВПУ №35, працював на заводі “Леоні”. Загинув під час ворожого обстрілу на Миколаївщині. Без батька залишилася сім’я.

ЮРІЙ ГНАТИК (6.06.1996-7.09.2022) – сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини. Проживав з рідними у селі Добряни Стрийської ТГ. Загинув на Харківщині у бою за визволення української землі.

ЮРІЙ ЗГУРСЬКИЙ (22.01.69 – 30.08.22) – штаб сержант, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого батальйону А0998. Стриянин. Закінчив школу №8 та училище №8, служив на військовому об’єкті. Загинув в районі Новомиколаївки в Запорізькій області.

РОМАН ГЛАДІЙ (04.10.1981 – 26.03.2022) – командир міномета І вогневого розрахунку мінометного взводу 2 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 Національної гвардії України.
Народився в с. Бережниця на Стрийщині. Після закінчення школи навчався у Харківському університеті внутрішніх справ.
Працював в Стрийському та Жидачівському відділах поліції.
У 2015 році вступив у батальйон “Азов”. Останні роки проживав у Маріуполі, там і загинув, захищаючи місто від окупантів.
Без батька залишились неповнолітні син та донька.
Нагороджений:
Орден «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня» Указ Президента України від 17.04.2022р. № 254/2022 (посмертно).
ВЛАДИСЛАВ ПАЛЕНИЧКА (28.08.1998 — 23.08.2022) — лейтенант, командир другої аеромобільної роти четвертого аеромобільного батальйону в.ч. А4350.
Стриянин, син учасника АТО (ООС), молодий хлопець, який не дожив до свого 24-річчя 5 днів….
Загинув поблизу населеного пункту Білогірка на Херсонщині під час танкового та артилерійського обстрілу.
РОМАН СУНАК (13.03.1977-25.08.2022) – головний сержант стрілецької роти 49 окремого стрілецького батальйону ЗСУ в.ч.А4599. Проживав з сім’єю у селі Братківці. Тривалий час працював у Іспанії, у Стрию вів підприємницьку діяльність. У 2014 році почав волонтерити. З початком повномасштабного вторгнення вступив у добровольчий батальйон “Карпатська Січ”.
Загинув поблизу населеного пункту Вірнопілля на Харківщині.
Без батька залишилося троє дітей, без чоловіка — дружина, без сина — батьки.

Сепик Орест Андрійович (15.04.1988 — 13.08.2022) – військовослужбовець в/ч А 7077, трагічно загинув, перебуваючи на службі ТрО. Проживав у с.Добряни. Без батька залишилася донечка.

НАЗАР СТОЛЯРСЬКИЙ (30.10.91 – 04.08.22) – стрілець-помічник гранатометника 8-ої Парашутної-десантної роти 3-го П/д батальйону в.ч. А1126. Уродженець села Йосиповичі. Навчався у Стрийському ВПУ №8. Загинув біля н.п. Покровське на Донеччині. Без батька залишився кількамісячний син.

ЮРІЙ ПРОНІН (9.12.1967-28.07.2022) – старший лейтенант, командир стрілецького взводу стрілецької роти в/ч А4221. Стриянин, навчався у школі №4.
Отримав поранення під час ракетного обстрілу на Дніпропетровщині.
Без батька залишилися дві доньки, без чоловіка дружина, без сина старенькі батьки.

АНДРІЙ ПАЛАМАР – (16.12.1969 – 7.07.2022) – солдат, радіотелефоніст стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267. Навчався у Стрийській школі №1 та в місцевому технікумі. Працював на Стрийській дистанції електропостачання Львівської залізниці. Проживав на вулиці Заньковецької. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища Спірне на Донеччині. Без батька залишився син.

ІВАН БАРАНИЧ (7.07.1994 – 5.07.2022) – старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284, стриянин, навчався у школі №8. В ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, вихованням онука займалися бабуся та дідусь. В лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині.

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 та Указом Президента України №391/2022 орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

МИХАЙЛО МАНДЗЯК (08.02.1980-21.06.2022) – стрілець зенітно-ракетного артилерійського дивізіону в/ч А0998. Учасник бойових дій АТО. З початком повномасштабної війни поїхав на передову. Загинув від артилерійського обстрілу на Донеччині. Проживав з рідними у Стрию на вул. Коссака.

ЄВГЕН МАГОМЕТА (30.03.1968-21.06.2022) – рядовий, такелажник 2 механізованого артилерійського дивізіону в/ч А0998. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Спірне на Донеччині. Родом із села Йосиповичі, із сім’єю проживав у селі Зарічне. Захищати Україну подався у перші дні війни.

ВАСИЛЬ ВАЩИШИН (4 січня 1970 року – 10 травня 2022 року) – старший солдат 2 механізованого відділення батальйону військової частини А0998. Навчався у Дашавській середній школі, закінчив ПТУ за спеціальністю кранівник. Служив в армії. Працював на Дашавському заводі та за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся додому і добровольцем пішов захищати рідну землю. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Золоте-Оріхове Луганської області.

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №460/2022 від 30.06.2022 року  нагороджений (посмертно) орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

ВАСИЛЬ СОКОЛИК (28.07.93-06.04.22) – матрос, в/ч А0878. Народився у с. Любинці у багатодітній родині. У 2006 році у зв’язку з смертю батьків отримав статус дитини-сироти. Виховувався у Верхньосинєвидненській школі-інтернаті. Проживав у с. Загірне.

Указом Президента України №366/2022 від 24.05.2022 року нагороджений посмертно Орденом “За мужність ІІІ ст.”

РУСЛАН УСІК “Злий”, командир відділення снайперів батальйону «Донбас». Народився 23 лютого 1969 року, стриянин, навчався у школі №4, учасник Революції Гідності, АТО. З 2015 служив у 8-му батальйоні «Аратта». Останні роки жив у Краматорську. З початком повномасштабної війни разом з дружиною Оленою став на захист України у складі батальйону спеціального призначення «Донбас». Загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу в боях за Попасну.

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №367/2022 року нагороджений посмертно орденом “За мужність” ІІІ ступеня

ІВАН МАРТИЧ (19.01.79 – 10.04.22) – рядовий, номер обслуги 1 протитанкового артилерійського дивізіону в/ч А 0998. Народився у селі Ланівка, навчався у Нежухівській середній школі та в Стрийському ВПУ №34. Загинув за Україну під час військових дій у селі Степне.

ТАРАС БОБАНИЧ (друг Хаммер) 15.03.89 – 08.04.22 – стриянин, навчався у 9 школі, народився у Трускавці, легендарний націоналіст, командир 2-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор», заступник командира ДУК «Правий сектор». Загинув у бою з московським окупантом.

Указом Президента України №612/2022 від 24.08.2022 року посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота зірка”

СЕРГІЙ ТИМЧІЙ (19.02.79 – 07.04.22) – старший солдат, номер обслуги 2 механізованого батальйону в/ч А 0998. Народився у м.Вінниця, навчався у НУ «Львівська політехніка». В 2001 році вступив до лав ЗСУ. Після служби працював на стрийському підприємстві. Два роки тому офіційно працевлаштувався у Словаччині. З початком повномасштабної війни в Україні покинув працю, повернувся додому і за кілька годин уже був у військкоматі. Загинув біля Попасної, захищаючи Батьківшину від окупантів.

ТАРАС ГАЛІЙ (06.03.1992 – 04.04.2022) – військовослужбовець військової частини А 0998, старший солдат 24 механізованої бригади, заступник командира бойової машини – навідник-оператор. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу Попасної. Народився у селі Лани-Соколівські у багатодітній сім’ї, був наймолодшим із семи дітей. Навчався у Подорожненській середній школі. Учасник АТО. Контракт на військову службу у ЗСУ підписав 2016 році.

Іван Романик (25.07.80 – 21.03.22) – стриянин, солдат окремого зенітного ракетного дивізіону в/ч А2847. Мобілізований 1 березня і вже за три тижні загинув від ракетного удару ворога.

Указом Президента №270/2022 від 23.04.2022 року нагороджений посмерно Медалю Захисника Вітчизни.

РОМАН СОБКІВ, майор, народився 8 квітня 1989 року, військовослужбовець Національної Гвардії України, спецпідрозділ «Омега», м.Київ. Народився у селі Малі Дідушичі, закінчив місцеву середню школу та Стрийське ВПУ №8. У 2007 році призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України. Уже за рік став курсантом Академії внутрішніх військ. З 2012 року проходив службу на керівних посадах військових частин. Загинув 12 березня, захищаючи столицю. ​​Указом Президента України від 17 квітня присвоєно звання Героя України, посмертно. Без батька залишилася маленька донечка.

Михайло Мацик, підполковник (1981 – 2022) – народився у селі Задеревач, з сім’єю проживав у селі Великі Дідушичі. Свій військовий шлях розпочав у віці 14 років, вступивши у Львівський ліцей ім.Героїв Крут. Згодом навчався у Харківському інституті танкових військ. Проходив службу та викладав у смт Десна та у Львівській Академії сухопутних військ ім.П.Сагайдачного (доцент кафедри водіння бойових машин та автомобілів факультету бойового застосування військ). Закінчив вищу військову академію у м.Київ. Учасник АТО. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесною грамотою ЛОДА «За високий професіоналізм і підготовку військових кадрів», медаллю Міністерства оборони України «За 15 років сумлінної служби» та медаллю «За патріотизм» ІІІ ступеня. Без батька залишилось двоє синів.

Ігор Матіїшин,(22.06.1992 — 03.03.2022) старший солдат в/ч А 2582 80 ОДШБр. Народився 22 червня 1992 року, навчався у школі №3 Стрия, після 9 класу вступив у Стрийський коледж, вивчав юриспруденцію. Навчання продовжив у Львівській політехніці. Служив у Президентському полку. Мобілізований у лютому 2015 по квітень 2016 року, учасник бойових дій АТО/ООС. З червня 2021 року служив на контрактній службі.

Нагороджений посмертно орденом за мужність ІІІ ст. (Указ Президента №187 від 29.03.2022)

Чат-бот Гаряча лінія
Перейти до вмісту