Герої новітньої війни

ІГОР ДОВГАН (18.10.1980-03.06.2023) – бойовий медик. Народився та навчався у Львові. Сім’ю створив у селі П’ятничани. Проживав з рідними у Стрию. 4 березня 2022 року став на захист своєї Держави, вступив у лави ЗСУ. 3 серпня 2022 року обороняв Миколаївщину, Херсонщину, Кремінну, а з кінця січня 2023 року брав участь у важких боях Бахмутського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району.

РУСЛАН ЛЕВКО – стриянин, навчався у школі №8, нацгвардієць, позивний Бендера, проживав із сім’єю у Львові. Активний учасник революції Гідності, згодом служив у батальйоні ім. Генерала Кульчицького. Герой пропав безвісти після ворожого обстрілу на Ізюмщині 1 червня 2022 року. Рідні понад рік сподівалися на чудо. Героя вдалося ідентифікувати за зразками ДНК. Без батька залишилось двоє дітей – 11-річна донька та 6-річний син.

СТЕПАН ІЛИК (12.03.1996 — 25.05.2023) — військовослужбовець. Народився у селі Лани-Соколівські, навчався у Подорожненській школі, закінчив медичне училище на Вінничині. З 2016 по 2019 рік – учасник АТО. Працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну, щоб добровольцем вступити у лави ЗСУ. Виконуючи бойове завдання, загинув на Луганщині. Ще зовсім молодий хлопець не встиг створити сім’ю, віддав своє життя за Україну.

РОМАН СТОРОЖУК (25.11.1997-15.05.2023) – солдат, стрілець-санітар військової частини. Народився у Стрию, навчався в школах №11 та №3, в Стрийському училищі №35. Працював пекарем та різноробочим. У 18 років створив сім’ю, у 19 став щасливим батьком. Був опорою для рідних та близьких. З початком повномасштабного вторгнення активно волонтерив. У січні цього року добровольцем вступив у лави ЗСУ. Отримав важке поранення, виконуючи бойове завдання. Помер у стабілізаційному медичному центрі на Донеччині.

Маленький синочок зростатиме без батька.

ПЕТРО ГОЛОД (08.07.1965-30.04.2023) – військовослужбовець військової частини, уродженець села Добряни, останні роки проживав у Стрию. В березні минулого року добровільно вступив у лави захисників, щоб боронити Україну. Помер у госпіталі на Дніпропетровщині.

АНДРІЙ ДОРОШ (14.04.1981-21.04.2023) — військовослужбовець Національної гвардії України. Псевдо Смерека. Народився у селі Миртюки Стрийської громади, навчався у школі №1 м.Стрия, закінчив її на відмінно, здобув професію інженера геолога. Працював за фахом на різних підприємствах і зрештою став головним геологом у м.Київ. Останні роки проживав із сім’єю у столиці. Брав активну участь у Революції Гідності. Після повномасштабного вторгнення відвіз сім’ю до Стрия, а сам повернувся захищати Київ і вступив до лав Нацгвардії. Останні місяці брав участь у важких боях у Северодонецьку, Краматорську, Білогорівці, під Бахмутом. Там і загинув.
Без чоловіка залишилась дружина Ольга, без батька – донька Вікторія. Втратила сина мати Марія…

АНДРІЙ ЗІВЕР (13.06.1978- 19.04.2023) – військовослужбовець Нацгвардії України, уродженець села Жулин. З початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. За неї і віддав своє життя. Загинув під час бойового завдання на Донеччині. Без батька залишилось двоє донечок.

БОГДАН НАКОНЕЧНИЙ (1.10.1991-3.04.2023) – гранатометник десантно-штурмового відділення військової частини. Проживав із сімєю у с.Йосиповичі Стрийської громади. Народився на Жидачівщині, навчався у Стрийському ВПУ №34. Учасник АТО. Призваний на службу у грудні минулого року. Загинув у боротьбі за Україну під час бойового завдання на Луганщині. У воїна залишилась дружина та двоє маленьких дітей, донечка, 5 років, та син, 3 роки.

ПАВЛО БОДНАР (15.03.1983 – 17.01.2023) – рядовий, розвідник механізованого батальйону військової частини. Уродженець Стрия, навчався у школі №9 та в училищі №8. До війни проживав у с.Грабовець. З липня минулого року боронив свободу України. Понад два місяці вважався безвісти зниклим після бойового зіткнення з ворогом в районі с.Опитне Бахмутського району.

РОМАН ПЕТРИК (10.11.1980 – 24.03.2023) – стриянин, солдат Національної Гвардії України. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем подався захищати Україну. До війни чоловік був успішним банкіром, програмістом, любив подорожувати і мав багато планів на життя. Навчався у Стрийській школі №10.
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Без батька залишилось троє дітей…

ПЕТРО КУЛИК (19.05.1966 – 20.03.2023) – сержант, старший стрілець батальйону «Карпатська Січ». З сім’єю проживав у Стрию. Навчався у школі №1 та ВПУ №8. Учасник українських революцій – Помаранчевої та Гідності. Доброволець, прагнув потрапити на фронт, щоб пліч-о-пліч з побратимами захищати Україну. До участі у бойових діях приступив на початку лютого цього року. І вже наприкінці березня від ворожої кулі загинув на Донеччині.
Без батька залишилися син та донька, без чоловіка – дружина.

ДМИТРО ПРІВАЛОВ (10.10.1981 – 28.02.2023) – військовослужбовець штурмової десантної бригади. Герой із села Угільна. Навчався у «Поліграфічному інституті». В 2014 році брав участь у антитерористичній операції в Східному регіоні України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України добровільно пішов захищати свою Батьківщину. Загинув під час бойового завдання в районі Бахмуту.

РОМАН ГРЕСЬКО (10.05.1974-24.02.2023) – рядовий відділення мехінізованого батальйону. Проживав у селі Завадів, навчався у Стрийському ВПУ №8. В жовтні минулого року був призваний до лав ЗСУ. З початку 2023 року брав участь у бойових діях, захищаючи кордони України. Загинув у річницю повномасштабного вторгнення у бою з ворогом на Донеччині.

Осиротіла сім’я… Без батька залишились двоє синів.

ВІТАЛІЙ ЖОС (28.11.1975 – 19.02.2023) – стрілець-санітар стрілецького відділення військової частини. Проживав у селі Подорожнє. Був активним учасником ГФ “Стрийська Сотня Січових Стрільців”. У квітні минулого року розпочав службу у лавах батальйону «Карпатська Січ». Віталій Жос з позивним «Кобра» загинув на Донеччині під час мінометного обстрілу, намагаючись евакуювати поранених побратимів. Без батька залишилась десятирічна донечка.

РОМАН КУРАНОСОВ (13.09.1999- 11.02.2023) – солдат, навідник відділення аеромобільного батальйону військової частини. Молодий стриянин, навчався у школі №4, з початку війни волонтерив, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Щиро і віддано любив Україну і боровся за неї до останнього. Загинув на Луганщині під час бойового завдання.

РОСТИСЛАВ НОВІЦЬКИЙ (07.02.1975 – 28.01.2023) – стриянин, сержант, старший оператор протитанкової роти вогневої підтримки в/ч. Загинув при виконанні бойового завдання на Луганщині.

РОМАН ШИМУШОВСЬКИЙ (1.02.1964 – 16.01.23)

Народився Роман в Дрогобичі, навчався у Вільнюсі, службу проходив на території Іркутської області та республіки Бурятія. Після відновлення незалежності України повернувся на батьківщину, проживав із сім‘єю у Стрию. Служив у радіотехнічних частинах ППО ЗСУ. У 2009 звільнився у запас у званні підполковника, працював на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі.
У 2022 добровільно пішов захищати Україну у складі ЗСУ.

Щирі співчуття сину та всім рідним.
Помер у госпіталі від набутих на війні хвороб.

ЮРІЙ УГЛОВИЙ (08.04.1969-07.01.2023)

Юрій родом з Сєверодонецька. У Стрий прибув, як ВПО і одразу добровольцем пішов служити. Рідних нема, або залишилися в окупації, про яких нам не відомо. Чоловік зареєструвався у нашому місті і мав намір тут залишитися. Однак під час бойового завдання отримав важкі поранення не сумісні з життям.

ІВАН ХОМИН (17.01.2002-17.12.2022) – командир бойової машини-командир відділення. Народився та проживав у селі Братківці. Брав участь в культурних заходах місцевого Народного дому. Навчався у Стрийському училищі №34 та в Стрийському коледжі. Добровільно став на захист Батьківщини з перших днів війни. Загинув у бою з ворогом на Донеччині. Щирі співчуття батькам, сестрі та всім близьким.

АНДРІЙ ШЕРЕМЕТ (11.07.1987-12.12.2022) – солдат, номер обслуги аеромобільного батальйону, стриянин, навчався у школі №1. Добровільно вступив до лав ЗСУ у серпні цього року. Воював на передових позиціях на сході України. Загинув у бою з ворогом за свободу України на Донеччині. Без батька залишився десятирічний син.

ІВАН КОС (6.07.91-16.11.22) – старший стрілець військової частини. Народився у Стрию, навчався у школі №10, у Львівському ДУ внутрішніх справ. У лютому цього року був призваний до лав ЗСУ, воював у гарячих точках на сході України. Без батька залишилася донечка.

АНДРІЙ РИБАК (17.05.1992-14.11.22) – командир стрілецького взводу в.ч. Стриянин, навчався у школі №3, закінчив ЛНУ ім.І.Франка, фах – юрист. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Загинув внаслідок ворожого обстрілу. Без батька залишилось троє маленьких діток.

ЮРІЙ ГИРЯК (06.05.1978-14.11.2022) – сержант, стриянин, навчався в художньому училищі. Добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Вірний присязі, до останнього боронив Україну, загинув від ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання. Без батька залишилися син та донька.

ІВАН ГОРАК (05.07.1982 – 12.09.2022) – старший стрілець 2 стрілецької роти військової частини. Народився та проживав з сім’єю у селі Лисятичі. Навчався у місцевій школі та в художньому училищі. Наприкінці квітня цього року призваний на службу. Воював за Золоте, Гірське та Бахмут. Загинув під час ворожого обстрілу на Херсонщині.

ВЛАДИСЛАВ СТАСІВ (29.11.1999-21.09.2022) – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. У 2017 році закінчив Стрийську школу №3, поступив у Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Третій наймолодший син у батьків, мріяв створити свою сім’ю. Добровольцем пішов захищати Україну у перші дні війни, не маючи жодного військового досвіду, але маючи велику віру в перемогу. Загинув від ворожої кулі на Донеччині.

КОСТЯНТИН СТЕПАНОВ (4.02.1985-10.09.2022) – солдат, гранатометник механізованого відділення батальйону військової частини. Стриянин, навчався в гімназіі, в училищі №16, учасник АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання. Без батька залишилося троє маленьких дітей.

ВОЛОДИМИР БОЙЧУК (26.10.1977 — 10.09.2022) — сержант, навідник кулеметного взводу військової частини. Стриянин, навчався в школі №1, в ВПУ №35, працював на заводі “Леоні”. Загинув під час ворожого обстрілу на Миколаївщині. Без батька залишилася донька , без чоловіка дружина.

ЮРІЙ ГНАТИК (6.06.1996-7.09.2022) – сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини. Проживав з рідними у селі Добряни Стрийської ТГ. Загинув на Харківщині у бою за визволення української землі.

ДМИТРО ФОРОСТИНА (10.09.1995-31.08.2022) – солдат, стрілець-санітар 1 механізованого батальйону війської частини. Навчався у Стрийській школі №6 та в Миртюківській школі. Атовець. Тільки минулого року повернувся додому після служби в Нацгвардії України. 24 лютого добровільно повернувся до лав Захисників України. Загинув під час артилерійського обстрілу на Миколаївщині, не доживши 10 днів до свого 27-ліття.

ЮРІЙ ЗГУРСЬКИЙ (22.01.69 – 30.08.22) – штаб сержант, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого батальйону А0998. Стриянин. Закінчив школу №8 та училище №8, служив на військовому об’єкті. Загинув в районі Новомиколаївки в Запорізькій області.

Сепик Орест Андрійович (15.04.1988 — 13.08.2022) – військовослужбовець в/ч А 7077, трагічно загинув, перебуваючи на службі ТрО. Проживав у с.Добряни. Без батька залишилася донечка.

НАЗАР СТОЛЯРСЬКИЙ (30.10.91 – 04.08.22) – стрілець-помічник гранатометника 8-ої Парашутної-десантної роти 3-го П/д батальйону в.ч. А1126. Уродженець села Йосиповичі. Навчався у Стрийському ВПУ №8. Загинув біля н.п. Покровське на Донеччині. Без батька залишився кількамісячний син.

АНДРІЙ ПАЛАМАР – (16.12.1969 – 7.07.2022) – солдат, радіотелефоніст стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267. Навчався у Стрийській школі №1 та в місцевому технікумі. Працював на Стрийській дистанції електропостачання Львівської залізниці. Проживав на вулиці Заньковецької. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища Спірне на Донеччині. Без батька залишився син.

ІВАН БАРАНИЧ (7.07.1994 – 5.07.2022) – старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284, стриянин, навчався у школі №8. В ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, вихованням онука займалися бабуся та дідусь. В лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині.

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 та Указом Президента України №391/2022 орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

МИХАЙЛО МАНДЗЯК (08.02.1980-21.06.2022) – стрілець зенітно-ракетного артилерійського дивізіону в/ч А0998. Учасник бойових дій АТО. З початком повномасштабної війни поїхав на передову. Загинув від артилерійського обстрілу на Донеччині. Проживав з рідними у Стрию на вул. Коссака.

ЄВГЕН МАГОМЕТА (30.03.1968-21.06.2022) – рядовий, такелажник 2 механізованого артилерійського дивізіону в/ч А0998. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Спірне на Донеччині. Родом із села Йосиповичі, із сім’єю проживав у селі Зарічне. Захищати Україну подався у перші дні війни.

Без батька залишилося двоє дітей, без чоловіка дружина, без сина батьки.

ВАСИЛЬ ВАЩИШИН (4 січня 1970 року – 10 травня 2022 року) – старший солдат 2 механізованого відділення батальйону військової частини А0998. Навчався у Дашавській середній школі, закінчив ПТУ за спеціальністю кранівник. Служив в армії. Працював на Дашавському заводі та за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся додому і добровольцем пішов захищати рідну землю. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Золоте-Оріхове Луганської області.

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №460/2022 від 30.06.2022 року  нагороджений (посмертно) орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

ВАСИЛЬ СОКОЛИК (28.07.93-06.04.22) – матрос, в/ч А0878. Народився у с. Любинці у багатодітній родині. У 2006 році у зв’язку з смертю батьків отримав статус дитини-сироти. Виховувався у Верхньосинєвидненській школі-інтернаті. Проживав у с. Загірне.

Указом Президента України №366/2022 від 24.05.2022 року нагороджений посмертно Орденом “За мужність ІІІ ст.”

РУСЛАН УСІК “Злий”, командир відділення снайперів батальйону «Донбас». Народився 23 лютого 1969 року, стриянин, навчався у школі №4, учасник Революції Гідності, АТО. З 2015 служив у 8-му батальйоні «Аратта». Останні роки жив у Краматорську. З початком повномасштабної війни разом з дружиною Оленою став на захист України у складі батальйону спеціального призначення «Донбас». Загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу в боях за Попасну.

УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №367/2022 року нагороджений посмертно орденом “За мужність” ІІІ ступеня

ІВАН МАРТИЧ (19.01.79 – 10.04.22) – рядовий, номер обслуги 1 протитанкового артилерійського дивізіону в/ч А 0998. Народився у селі Ланівка, навчався у Нежухівській середній школі та в Стрийському ВПУ №34. Загинув за Україну під час військових дій у селі Степне.

ТАРАС БОБАНИЧ (друг Хаммер) 15.03.89 – 08.04.22 – стриянин, навчався у 9 школі, народився у Трускавці, легендарний націоналіст, командир 2-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор», заступник командира ДУК «Правий сектор». Загинув у бою з московським окупантом.

Указом Президента України №612/2022 від 24.08.2022 року посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота зірка”

СЕРГІЙ ТИМЧІЙ (19.02.79 – 07.04.22) – старший солдат, номер обслуги 2 механізованого батальйону в/ч А 0998. Народився у м.Вінниця, навчався у НУ «Львівська політехніка». В 2001 році вступив до лав ЗСУ. Після служби працював на стрийському підприємстві. Два роки тому офіційно працевлаштувався у Словаччині. З початком повномасштабної війни в Україні покинув працю, повернувся додому і за кілька годин уже був у військкоматі. Загинув біля Попасної, захищаючи Батьківшину від окупантів. Без батька залишилася 9-річна донечка.

ТАРАС ГАЛІЙ (06.03.1992 – 04.04.2022) – військовослужбовець військової частини А 0998, старший солдат 24 механізованої бригади, заступник командира бойової машини – навідник-оператор. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу Попасної. Народився у селі Лани-Соколівські у багатодітній сім’ї, був наймолодшим із семи дітей. Навчався у Подорожненській середній школі. Учасник АТО. Контракт на військову службу у ЗСУ підписав 2016 році.

Іван Романик (25.07.80 – 21.03.22) – стриянин, солдат окремого зенітного ракетного дивізіону в/ч А2847. Мобілізований 1 березня і вже за три тижні загинув від ракетного удару ворога.

Без батька залишилася донька.

Указом Президента №270/2022 від 23.04.2022 року нагороджений посмерно Медалю Захисника Вітчизни.

РОМАН СОБКІВ, майор, народився 8 квітня 1989 року, військовослужбовець Національної Гвардії України, спецпідрозділ «Омега», м.Київ. Народився у селі Малі Дідушичі, закінчив місцеву середню школу та Стрийське ВПУ №8. У 2007 році призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України. Уже за рік став курсантом Академії внутрішніх військ. З 2012 року проходив службу на керівних посадах військових частин. Загинув 12 березня, захищаючи столицю. ​​Указом Президента України від 17 квітня присвоєно звання Героя України, посмертно. Без батька залишилася маленька донечка.

Михайло Мацик, підполковник (15.11.1981 –13.03. 2022) – народився у селі Задеревач, з сім’єю проживав у селі Великі Дідушичі. Свій військовий шлях розпочав у віці 14 років, вступивши у Львівський ліцей ім.Героїв Крут. Згодом навчався у Харківському інституті танкових військ. Проходив службу та викладав у смт Десна та у Львівській Академії сухопутних військ ім.П.Сагайдачного (доцент кафедри водіння бойових машин та автомобілів факультету бойового застосування військ). Закінчив вищу військову академію у м.Київ. Учасник АТО. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесною грамотою ЛОДА «За високий професіоналізм і підготовку військових кадрів», медаллю Міністерства оборони України «За 15 років сумлінної служби» та медаллю «За патріотизм» ІІІ ступеня. Без батька залишилось двоє синів.

Ігор Матіїшин,(22.06.1992 — 03.03.2022) старший солдат в/ч А 2582 80 ОДШБр. Народився 22 червня 1992 року, навчався у школі №3 Стрия, після 9 класу вступив у Стрийський коледж, вивчав юриспруденцію. Навчання продовжив у Львівській політехніці. Служив у Президентському полку. Мобілізований у лютому 2015 по квітень 2016 року, учасник бойових дій АТО/ООС. З червня 2021 року служив на контрактній службі.

Нагороджений посмертно орденом за мужність ІІІ ст. (Указ Президента №187 від 29.03.2022)