Герої новітньої війни

ТАРАС ШАБАН (30.01.2000-26.11.2023) – солдат, стрілець-номер обслуги десантно-штурмового взводу. Народився та проживав у селі Підгірці Стрийської громади. Навчався в школі с.Олексичі та в Стрийському ВПУ №8, займався вільною боротьбою. Працював за кордоном і цього року повернувся в Україну. На початку жовтня мобілізований. При першому виході на передову, під час виконання бойового наказу, загинув поблизу н.п.Синьківка Куп’янського району Харківської області.
У Захисника залишились мати, батько та брат військовослужбовець.

РУСЛАН МУЩИНКА (13.10.1984 – 26.11.2023) – стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового взводу військової частини. Народився у селі Жупани на Сколівщині у багатодітній родині (8 братів та 3 сестри). Рідний брат Роман Мущинка, теж загинув на фронті у червні цього року. В 2011 році одружився та проживав з сім’єю у с. Йосиповичі. Виховував доньку та сина. У квітні 2023 року був призваний на військову службу. До останнього був відданий присязі. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Синьківка Куп’янського району на Харківщині.

АНАТОЛІЙ ЦЕКОТ (21.09.1980 – 18.11.2023) – солдат в.ч. Народився в с.Загірне Стрийської громади. Навчався в Стрийському ВПУ №34, після закінчення якого залишився працювати майстром виробничої практики. В 2001-2002 р. проходив строкову службу у військах спеціального призначення. Після повернення вступив в Івано-Франківський університет нафти і газу. До мобілізації працював в Дашавському ВУПЗГ контролером електрообладнання газових установок. В травні цього року добровольцем пішов у ЗСУ. Під час виконання бойового завдання на Донеччині отримав контузію. На ротації в Яворові раптово помер. Без сина залишилась мама, без батька – донька.
Вічна пам’ять!

МИХАЙЛО УГРИНЮК (12.05.1967 – 23.11.2023) – головний сержант військової частини. Народився в містечку Кути Косівського району на Франківщині. Після закінчення школи вступив до Львівського торгово-економічного інституту. Під час навчання одружився з дружиною Оленою, з якою виховав двох дітей – дочку і сина, а також трьох внуків. Після навчання відслужив в армії. Працював в Стрийській райспоживспілці, а пізніше на митному посту «Стрий». Згодом митну справу продовжив на пунктах пропуску Краковець та Чоп. З 1988 року проживав з сім’єю у Стрию. У вільний від роботи час займався полюванням. Всім серцем любив ліс, природу і Україну.

ВАСИЛЬ ЗУБИК (19.03.1970 – 13.11.2023р.) – командир гранатометного відділення військової частини. Народився в с. Олексичі. Закінчив СПТУ №14 (столяр-різьбляр), працював у фірмі «Стиль». Із сім’єю проживав у с. Підгірці Стрийської громади, де разом з дружиною Оксаною виховував трьох дітей. Один із синів сьогодні теж служить в ЗСУ.
Останнім часом працював у Польщі, повернувся додому на початку війни. Призвався в лави ЗСУ в грудні 2022 року.
Під час виконання бойового завдання в районі н.п. Преображенка Запорізької області, у зв’язку із скаргами на сильний біль у грудях, був госпіталізований до медзакладу, де і помер.

Без батька залишились троє дітей.

ПЕТРО КЛИМАШ (7.07.1974-2.11.2023) – військовослужбовець Національної гвардії України. Народився у селі Козьова на Сколівщині. Навчався у Стрийському училищі №34, працював на автозаправках «Окко», проживав у Стрию. Призваний на службу у 2022 році. Загинув, виконуючи бойове завдання, в районі н.п. Вербове Запорізької області.

Без батька залишились дві донечки.

ОЛЕКСАНДР МАЛІНІН (26.02.1977 – 30.10.2023) – головний сержант, гранатометник. Стриянин, навчався у школі №8, працював на залізниці. Добровольцем подався у лави ЗСУ наприкінці минулого року. Вірний військовій присязі загинув в результаті ворожого обстрілу на Харківщині.

Без батька залишився син.

ВОЛОДИМИР МОСКАЛЬ (16.04.1979-18.10.2023) – стрілець-санітар військової частини. Народився Захисник у м. Стрий. Навчався школі №3. Освіту здобув у Львівському ПТУ №22. Працював у ПрАТ «Стрітекс». Був призваний до лав ЗСУ 29 січня цього року. Загинув в н.п Роботине Запорізької обл. виконуючи бойове завдання.

Без батька залишились двоє синів.

ОЛЕГ ПОПОВИЧ (27.12.1989-24.10.2023) — військовослужбовець. Народився у селі Пукеничі Стрийської громади, навчався у Лисятицькій школі, згодом у Дрогобицькому технікумі нафти і гази. Працював ізолювальником у “Укргазпромбуд”. В липні цього року мобілізований до лав ЗСУ. Загинув, виконуючи бойове завдання, поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Сергій Долотін (23.05.1976 – 23.08.2023) – солдат кулеметного взводу військової частини. Народився в селищі Старомихайлівка Мар’їнського району на Донеччині. Навчався в ВПТУ №143 м.Красногорівка. Працював на шахті у м.Вугледар. У травні 2022 із сім’єю прибув як ВПО в смт Дашава Стрийської громади. У лютому цього року був призваний в ЗСУ. Зник безвісти в районі н.п. Новоєгорівка на Луганщині, виконуючи бойове завдання.

Без батька залишилось троє доньок.

ВОЛОДИМИР ОКАНЬ (20.08.83 – 07.10.23) – оператор протитанкового відділення військової частини. Народився у с.Колодниця в багатодітній сім’ї. Після одруження проживав з сім’єю у с. Лотатники Стрийської громади. Навчався в Конюхівській середній школі, згодом в Стрийському ВХПУ. 29.03.2023 року став на захист Батьківщини. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Новомихайлівка Донецької області.

Без батька залишились дві доньки.

ВОЛОДИМИР РОМАНИК (13.03.1979 – 06.10.2023) – солдат, розвідник механізованого батальону військової частини. Стриянин, навчався у Стрийській школі №6 та ВПУ №16. На початку вересня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Був відзначений нагородами від командира-полковника «За охорону Авдіївки» та від Президента України «За оборону України».
Загинув внаслідок мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання поблизу Авдіївки, Донецької області.
Без батька залишились двоє синів та донька.

ІГОР ГАНЕВИЧ (06.08.1969-28.09.2023) – стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону військової частини.
Народився на проживав із сімʼєю у Стрию. Навчався у школах №4 і 9, ВПУ №34. За призивом пішов служити у Стрийську військову частину, пізніше служив у морському флоті. Його завжди цікавила зброя та військова справа, любив проводити час з молоддю та навчати їх різним прийомам і тактикам. Був оптимістом, любив собак, обожнював активний відпочинок та красу Карпат. Перед призивом працював на заводі «Леоні». На початку березня 2022 року добровольцем пішов захищати Україну. Загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Новопрокопівки у Запорізькій області.

Без батька залишились дві доньки.

МИКОЛА КАЛАПІЩАК (02.12.1990-28.09.2023) – стрілець-снайпер аеромобільного батальйону військової частини. Уродженець с.Верхнє Самбірського району. Навчався в Івано-франківському НТУ нафти і газу. З сімʼєю проживав у Стрию, працював у місцевому АТ «Укртрансгаз». Загинув під час бойового завдання поблизу Білогорівки на Луганщині.
Без батька залишилась маленька донечка.

ІВАН ШЕМЕНЄВ (31.08.1991-22.09.2023) – молодший сержант, старший стрілець десантно-штурмового відділення військової частини. Народився та виріс у селі Володимирці на Жидачівщині у багатодітній сім’ї. Після одруження рідним домом стали Підгірці Стрийської громади. Брав участь в АТО, згодом працював на заводі «Леоні». 1 березня 2022 року повернувся на службу у ЗСУ. Загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині.
Без батька залишився чотирирічний син.

РУСЛАН СТЕЛЬМАХ (05.02.1990-07.09.2023) – солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону військової частини. Стриянин, навчався у Стрийській гімназії ім.А.Шептицького та в Стрийському аграрному коледжі. Добровольцем подався у лави ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час артилерійського обстрілу.

У Героя залишились дружина, батьки, брат та бабуся.

Похований на Алеї Слави м.Стрия.

РОМАН ЦЕПУХ (04.05.1965-28.08.2023) – рядовий кулеметного взводу в/ч. Народився і виріс і селі Завадів на Стрийщині. Проживав із сімʼєю у селі Підгірці. Навчався у Завадівській середній школі та у ВПУ №8. Працював токарем. У лави ЗСУ вступив у жовтні 2022 року. Загинув під час мінометного обстрілу на Донеччині. Вірний присязі до останнього захищав Україну.

У Героя залишились мати, дружина, донька та син.

ДМИТРО ГОЛОВАНОВ (16.04.1982-23.08.2023) – солдат, водій розвідувального взводу в/ч. Народився та виріс у Стрию у сім’ї військового. Навчався у школі №9 та у ВПХУ №16. Працював за кордоном і повернувся, щоб вступити у лави ЗСУ, за власним бажанням був переведений у розвідку. Вірний присязі загинув в районі н.п. Роботине у Запорізькій області.

У воїна залишилась мати, син та донька.

Похований на Алеї Слави м.Стрия.

ІВАН МЕЛЬНИК (22.01.1967-29.08.2023) — молодший сержант, водій відділення управління зенітно-ракетної батареї військової частини. Народився та проживав у селі Верчани Стрийської громади. Навчався в ПТУ №34, електромонтажник, в більшості працював водієм і мав улюблену роботу вдома — шив брезенти на великі машини. Добровольцем вступив до лав ЗСУ у вересні 2022 року. Помер в зоні військової служби від хвороби.

В Захисника залишилась мати та дві доньки.

Похований у с.Верчани.

ІГОР ДЕНИС (08.10.1977-21.08.2023) – навідник 1 єгерського відділення військової частини. Народився в с. Заплатин Стрийської громади, де і проживав із сім’єю. Закінчив Стрийську школу №1. Навчався у ВПТУ №34. Працював у Стрийському коледжі слюсарем-сантехніком.
У квітні цього року став на захист Батьківщини. Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Без батька залишилося двоє дітей.

Похований у с.Заплатин.

МАР’ЯН ВОЛКОВ (27.01.1996-11.08.2023) – солдат, номер обслуги механізованого відділення – бойової машини в/ч. Стриянин, випускник школи №5 ім.В.Стасюка та Стрийського ВХПУ, де здобув професію живописця. Призваний на службу у травні цього року. Загинув під час артилерійського обстрілу на Донеччині.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

АНДРІЙ ДЕРГАЛО (13.06.1982-10.08.2023) – навідник кулеметного взводу стрілецького батальйону в/ч. Народився та проживав із сімʼєю у селі Піщани. Навчався у Стрийському ВПХУ №16. У лютому цього року добровольцем вступив у лави ЗСУ. Боронив Україну на Бахмутському напрямку. Загинув під час мінометного обстрілу позицій на Донеччині.

Без батька залишилось троє дітей.

Похований у с.Піщани.

АНДРІЙ ДЯК (19.05.1987р – 10.04.2022р.) – захисник Маріуполя. Уродженець Стрия. Навчався у Стрийській СШ №4. Закінчив військово-спортивний ліцей ім. Героїв Крут у Львові. Після чого поступив і закінчив Львівську філію Київського університету культури і мистецтв. Працював у сфері туризму.

Впродовж 2016 – 2019 років брав участь в АТО, захищав Батьківщину в складі 36-ої окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. Після демобілізації працював в іноземній компанії у службі охорони супроводження кораблів. Вільно володів англійською мовою, був фізично міцний і морально стійкий.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України без вагань розірвав контракт з іноземною компанією і повернувся з-за кордону додому в Україну. Разом з братом пішли в один день добровольцями захищати Батьківщину. Андрій став одним із 72-х відважних воїнів які добровільно зголосилися полетіти гелікоптерами в повністю оточений і заблокований Маріуполь (відомо, як повітряна операція на «Азовсталь» силами ГУР). Загинув в бою з рашистськими окупантами 10.04.2022р. За час служіння Батьківщині у збройних силах проявив мужність і героїзм, відданість Україні, військовому обов’язку і побратимам.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”.

РОМАН ЛЯХОВОЛЬСЬКИЙ (25.04.1986-22.07.2023) – стрілець, солдат Стрийської ТрО Збройних Сил України. З перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини. Проживав із сімєю в с. Діброва Стрийської громади. Загинув від осколкового поранення під час бойового завдання на Луганщині.

Без батька залишилася донька.
Похований у на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ВОЛОДИМИР ПАРАЩИШИН «Електрик» (24.01.1974 – 19.07.2023) – молодший сержант, командир протитанкового відділення взводу вогневої підтримки І штурмової роти І окремого штурмового батальйону військової частини. Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Народився захисник в селі Райлів. Навчався в Нежухівській школі. Згодом закінчив ВПТУ №8 за спеціальністю електрик. З початку повномасштабної війни вступив в Стрийський районний осередок Львівського обласного штабу «Правий Сектор». Добровольцем вирушив в зону бойових дій в складі I штурмового батальйону ДУК «Правий Сектор». Вдома не дочекалися дружина Надія та син Роман.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ОЛЕГ ЦВІГУН (19.03.1977-7.07.2023) – оператор відділення протитанкових ракетних комплексів в/ч. Народився та проживав із сім’єю у Стрию. Навчався у Стрийській школі №3 та в Нижньостинавській школі. Займався промисловим альпінізмом. Працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся додому, щоб добровольцем стати на захист України. 8 березня 2022 року він уже був на війні. Вірний присязі та народу України загинув поблизу Авдіївки на Донеччині.

В воїна-захисника залишалась мати, дружина та двоє дітей.

Похований у с.Нижня Стинава.

ВІКТОР СЕРДЮК (16.05.1979-06.07.2023) – стрілець-снайпер батальйону. Житель села Семигинів Стрийської громади. Навчався у місцевій школі та в Стрийському ПТУ №8. Працював на підприємствах Стрийське ВРЗ та Леоні. Призваний на службу у березні цього року. Під час штурму позицій противника загинув від осколкових поранень на Донеччині.

Без батька залишився чотирнадцятирічний син.

Похований у с.Семигинів.

ОЛЕКСІЙ ЛАВРІКОВ (26.03.1981-04.07.2023) – старший стрілець-оператор десантно-штурмового відділення морської піхоти військової частини. Народився у багатодітній сімʼї селі Кавсько Стрийської громади, проживав у місті Стрий. Навчався у школах №3 та №7. Мав свій бізнес, займався гіпсовою ліпниною, а також працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем подався захищати Україну. Проходив навчання у Великій Британії. Гідно та відважно виконував всі бойові завдання. Під час одного з них, в бою на Донеччині, віддав життя.

Без батька лишилися двоє дітей.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

АНДРІЙ ДРОЗД (25.09.2002-23.06.2023) – військовослужбовець. Народився у смт Дашава, навчався у місцевій школі, згодом у Львівському коледжі ім.І.Боско на кулінарному факультеті. У 2020 році був призваний на строкову службу і жовтня 2021 брав участь в АТО на сході України. Захищати рідну землю подався і з повномасштабним вторгненням. Проходив навчання у Франції і був керівником артилерійської установки «Цезар». Героїчно загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Похований у смт .Даваша.

Нагороджений медаллю “За військову службу Україні” та нагрудним знаком “Сталевий Хрест”.

Герою назавжди 20 років. У нього залишились батьки та сестра. Батько Іван Дрозд також учасник АТО та сучасної війни, який отримав минулого року важке поранення.

СЕРГІЙ МАРТИНОВИЧ (01.10.1975-17.06.23р) – старший сержант-командир танка танкового батальйону в.ч. Стриянин, навчався в школі №10 та в Стрийському коледжі. Працював у різних організаціях, останнє місце праці Стрийський ВРЗ. У квітні 2022 року став на захист рідної землі. Загинув поблизу н.п. Новоданилівка Запорізької області під час виконання бойового завдання.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

За сумлінне виконання бойових завдань був нагороджений грамотою та відзнакою командира 65 ОМбр «Козацький Хрест – За бойові заслуги».

ВІКТОР ГНАТИШИН (14.08.1972-16.06.2023) – солдат, майстер групи регламенту та ремонту зенітно ракетного дивізіону військової частини. Стриянин, навчався у школі №2 та у ВПУ №34, працював газозварювальником. Добровільно вступив у лави Захисників України. Загинув на Донеччині, вірний військовій присязі та народу України. У чоловіка залишився батько, брати, дочка, син та дві онучки.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

РОМАН МУЩИНКА (09.05.1981-17.06.2023) — старший солдат десантно-штурмового батальйону в.ч. Народився у селі Жупани на Сколівщині у багатодітній родині. З 2014 року із сім’єю проживав у селі Йосиповичі Стрийської громади. Брав участь в АТО, захищав рідну землю від ворога. У лютому 2022 року знову став на захист України. Загинув при виконанні завдання на Донеччині.

Без батька залишилися двоє дітей.

Похований у с.Йосиповичі

РОСТИСЛАВ ПЛЕЧІЙ “Матвій” (22.08.1992 — 13.06.2023) — молодший лейтенант, командир взводу зв’язку, боєць Нацгвардії. Народився у місті Сколе, згодом сім’я переїхала в Стрий, тут навчався у школі №3. Фах юриста здобув у Тернопільському національному економічному університеті. З 2013 по 2018 служив у в.ч. Нацгвардії Львова. У перші дні повномасштабного вторгнення, не задумуючись, вірний присязі народу України, добровільно повернувся на службу. Загинув разом з побратимом, виконуючи бойове завдання на Бахмутському напрямку.
Без батька залишилась маленька донечка.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

БОГДАН ЮРКІВ (25.08.1975 – 11.06.2023) – молодший сержант, стрілець Стрийської ТрО. Народився у Стрию, навчався у школі №3, в училищі №8. Працював у різних організаціях. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем записався у місцеву тероборону. Загинув під час стрілецького бою на Луганщині, до останнього подиху вірний присязі.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ПЕТРО КУРПІТА(13.11. 1969-05.06.2023)
З сімʼєю проживав у селі Добряни. З початку повномасштабного вторгнення активно волонтерив. З 01.09.2022 р. вступив у добровільне формування ТрО м.Стрия. У травні 2023 року – у лави Національної Гвардії України.

Без батька залишились син та донька.
Похований у с.Добряни.

ІГОР ДОВГАН (18.10.1980-03.06.2023) – бойовий медик. Народився та навчався у Львові. Сім’ю створив у селі П’ятничани. Проживав з рідними у Стрию. 4 березня 2022 року став на захист своєї Держави, вступив у лави ЗСУ. 3 серпня 2022 року обороняв Миколаївщину, Херсонщину, Кремінну, а з кінця січня 2023 року брав участь у важких боях Бахмутського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району.

Без батька залишилось двоє синів.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

РУСЛАН ЛЕВКО(12.09.1989-01.06.2022) – стриянин, навчався у школі №8, нацгвардієць, позивний Бендера, проживав із сім’єю у Львові. Активний учасник революції Гідності, згодом служив у батальйоні ім. Генерала Кульчицького. Герой пропав безвісти після ворожого обстрілу на Ізюмщині 1 червня 2022 року. Рідні понад рік сподівалися на чудо. Героя вдалося ідентифікувати за зразками ДНК.

Без батька залишилось двоє дітей.

Похований на Алеї Слави у Львові.

СТЕПАН ІЛИК (12.03.1996 — 25.05.2023) — військовослужбовець. Народився у селі Лани-Соколівські, навчався у Подорожненській школі, закінчив медичне училище на Вінничині. З 2016 по 2019 рік – учасник АТО. Працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну, щоб добровольцем вступити у лави ЗСУ. Виконуючи бойове завдання, загинув на Луганщині. Ще зовсім молодий хлопець не встиг створити сім’ю, віддав своє життя за Україну.

Похований у с.Лани Соколівські.

РОМАН СТОРОЖУК (25.11.1997-15.05.2023) – солдат, стрілець-санітар військової частини. Народився у Стрию, навчався в школах №11 та №3, в Стрийському училищі №35. Працював пекарем та різноробочим. У 18 років створив сім’ю, у 19 став щасливим батьком. Був опорою для рідних та близьких. З початком повномасштабного вторгнення активно волонтерив. У січні цього року добровольцем вступив у лави ЗСУ. Отримав важке поранення, виконуючи бойове завдання. Помер у стабілізаційному медичному центрі на Донеччині.

Маленький синочок зростатиме без батька.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ПЕТРО ГОЛОД (08.07.1965-30.04.2023) – військовослужбовець військової частини, уродженець села Добряни, останні роки проживав у Стрию. В березні минулого року добровільно вступив у лави захисників, щоб боронити Україну. Помер у госпіталі на Дніпропетровщині.

Похований у с.Добряни.

АНДРІЙ ДОРОШ (14.04.1981-21.04.2023) — військовослужбовець Національної гвардії України. Псевдо Смерека. Народився у селі Миртюки Стрийської громади, навчався у школі №1 м.Стрия, закінчив її на відмінно, здобув професію інженера геолога. Працював за фахом на різних підприємствах і зрештою став головним геологом у м.Київ. Останні роки проживав із сім’єю у столиці. Брав активну участь у Революції Гідності. Після повномасштабного вторгнення відвіз сім’ю до Стрия, а сам повернувся захищати Київ і вступив до лав Нацгвардії. Останні місяці брав участь у важких боях у Северодонецьку, Краматорську, Білогорівці, під Бахмутом. Там і загинув.

Без батька  залишилася донька.

Похований у с.Миртюки.

АНДРІЙ ЗІВЕР (13.06.1978- 19.04.2023) – військовослужбовець Нацгвардії України, уродженець села Жулин. З початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. За неї і віддав своє життя. Загинув під час бойового завдання на Донеччині.

Без батька залишилось двоє донечок.

Похований у с.Жулин.

БОГДАН НАКОНЕЧНИЙ (1.10.1991-3.04.2023) – гранатометник десантно-штурмового відділення військової частини. Проживав із сімєю у с.Йосиповичі Стрийської громади. Народився на Жидачівщині, навчався у Стрийському ВПУ №34. Учасник АТО. Призваний на службу у грудні минулого року. Загинув у боротьбі за Україну під час бойового завдання на Луганщині.

У воїна залишилась  двоє маленьких дітей.

Похований у с.Махлинець, Жидачівської ТГ.
Неодноразово нагороджений грамотами за зразкову службу та сумлінність у виконанні військового обов’язку.

ПАВЛО БОДНАР (15.03.1983 – 17.01.2023) – рядовий, розвідник механізованого батальйону військової частини. Уродженець Стрия, навчався у школі №9 та в училищі №8. До війни проживав у с.Грабовець. З липня минулого року боронив свободу України. Понад два місяці вважався безвісти зниклим після бойового зіткнення з ворогом в районі с.Опитне Бахмутського району.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

РОМАН ПЕТРИК (10.11.1980 – 24.03.2023) – стриянин, солдат Національної Гвардії України. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем подався захищати Україну. До війни чоловік був успішним банкіром, програмістом, любив подорожувати і мав багато планів на життя. Навчався у Стрийській школі №10.
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Без батька залишилось троє дітей…

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ПЕТРО КУЛИК (19.05.1966 – 20.03.2023) – сержант, старший стрілець батальйону «Карпатська Січ». З сім’єю проживав у Стрию. Навчався у школі №1 та ВПУ №8. Учасник українських революцій – Помаранчевої та Гідності. Доброволець, прагнув потрапити на фронт, щоб пліч-о-пліч з побратимами захищати Україну. До участі у бойових діях приступив на початку лютого цього року. І вже наприкінці березня від ворожої кулі загинув на Донеччині.
Без батька залишилися син та донька.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ДМИТРО ПРІВАЛОВ (10.10.1981 – 28.02.2023) – військовослужбовець штурмової десантної бригади. Герой із села Угільна. Навчався у «Поліграфічному інституті». В 2014 році брав участь у антитерористичній операції в Східному регіоні України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України добровільно пішов захищати свою Батьківщину. Загинув під час бойового завдання в районі Бахмуту.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ст. (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №224/2023 від 14 квітня 2023 року)

РОМАН ГРЕСЬКО (10.05.1974-24.02.2023) – рядовий відділення мехінізованого батальйону. Проживав у селі Завадів, навчався у Стрийському ВПУ №8. В жовтні минулого року був призваний до лав ЗСУ. З початку 2023 року брав участь у бойових діях, захищаючи кордони України. Загинув у річницю повномасштабного вторгнення у бою з ворогом на Донеччині.

Без батька залишились двоє синів.

Похований у с.Завадів.

ВІТАЛІЙ ЖОС (28.11.1975 – 19.02.2023) – стрілець-санітар стрілецького відділення військової частини. Проживав у селі Подорожнє. Був активним учасником ГФ “Стрийська Сотня Січових Стрільців”. У квітні минулого року розпочав службу у лавах батальйону «Карпатська Січ». Віталій Жос з позивним «Кобра» загинув на Донеччині під час мінометного обстрілу, намагаючись евакуювати поранених побратимів.

Без батька залишилась донечка.

Похований в с.Подорожнє.

РОМАН КУРАНОСОВ (13.09.1999- 16.02.2023) – солдат, навідник відділення аеромобільного батальйону військової частини. Молодий стриянин, навчався у школі №4, з початку війни волонтерив, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Щиро і віддано любив Україну і боровся за неї до останнього. Загинув на Луганщині під час бойового завдання.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

РОСТИСЛАВ НОВІЦЬКИЙ (07.02.1975 – 28.01.2023) – стриянин, сержант, старший оператор протитанкової роти вогневої підтримки в/ч. Загинув при виконанні бойового завдання на Луганщині.

Без батька залишилась донька.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ОЛЕКСАНДР ЗАЯЦЬ (25.05.81р.- 15.01.23р.) – сержант, командир бойової машини. Під час бойового виконання завдань загинув в Донецькій області.

Без батька залишилось троє неповнолітніх дітей.

Похований в с.Грабовець.

РОМАН ШИМУШОВСЬКИЙ (1.02.1964 – 16.01.23)

Народився Роман в Дрогобичі, навчався у Вільнюсі, службу проходив на території Іркутської області та республіки Бурятія. Після відновлення незалежності України повернувся на батьківщину, проживав із сім‘єю у Стрию. Служив у радіотехнічних частинах ППО ЗСУ. У 2009 звільнився у запас у званні підполковника, працював на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі.
У 2022 добровільно пішов захищати Україну у складі ЗСУ.Помер у госпіталі від набутих на війні хвороб.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ТАРАС ЛУЦИШИН (16.11.78 — 17.01.23)
Тарас народився у с.Путятинці на Рогатинщині, закінчив Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював та проживав із сім’єю уже багато років у нашому місті. Великим його захопленням був футбол. В травні минулого року став на захист України. Внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині отримав важкі поранення. Два тижні за його життя боролися в столичному госпіталі. Вчора його серце перестало битися.
Без батька залишилося двоє дітей.

Похований у с.Путятинці.

ЮРІЙ УГЛОВИЙ (08.04.1969-07.01.2023)

Юрій родом з Сєверодонецька. У Стрий прибув, як ВПО і одразу добровольцем пішов служити. Рідних нема, або залишилися в окупації, про яких нам не відомо. Чоловік зареєструвався у нашому місті і мав намір тут залишитися. Однак під час бойового завдання отримав важкі поранення не сумісні з життям.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя»

ІВАН ХОМИН (17.01.2002-17.12.2022) – командир бойової машини-командир відділення. Народився та проживав у селі Братківці. Брав участь в культурних заходах місцевого Народного дому. Навчався у Стрийському училищі №34 та в Стрийському коледжі. Добровільно став на захист Батьківщини з перших днів війни. Загинув у бою з ворогом на Донеччині.

Похований у с.Братківці.

АНДРІЙ ШЕРЕМЕТ (11.07.1987-12.12.2022) – солдат, номер обслуги аеромобільного батальйону, стриянин, навчався у школі №1. Добровільно вступив до лав ЗСУ у серпні цього року. Воював на передових позиціях на сході України. Загинув у бою з ворогом за свободу України на Донеччині.

Без батька залишився син.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ІВАН КОС (6.07.91-16.11.22) – старший стрілець військової частини. Народився у Стрию, навчався у школі №10, у Львівському ДУ внутрішніх справ. У лютому цього року був призваний до лав ЗСУ, воював у гарячих точках на сході України.

Без батька залишилася донечка.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

АНДРІЙ РИБАК (17.05.1992-14.11.22) – командир стрілецького взводу в.ч. Стриянин, навчався у школі №3, закінчив ЛНУ ім.І.Франка, фах – юрист. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Загинув внаслідок ворожого обстрілу.

Без батька залишилось троє маленьких діток.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ЮРІЙ ГИРЯК (06.05.1978-14.11.2022) – сержант, стриянин, навчався в художньому училищі. Добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Вірний присязі, до останнього боронив Україну, загинув від ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання.

Без батька залишилися син та донька.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ІВАН ГОРАК (05.07.1982 – 12.09.2022) – старший стрілець 2 стрілецької роти військової частини. Народився та проживав з сім’єю у селі Лисятичі. Навчався у місцевій школі та в художньому училищі. Наприкінці квітня цього року призваний на службу. Воював за Золоте, Гірське та Бахмут. Загинув під час ворожого обстрілу на Херсонщині.

У Героя залишились син та донечка.

Похований у с.Лисятичі.

ВЛАДИСЛАВ СТАСІВ (29.11.1999-21.09.2022) – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. У 2017 році закінчив Стрийську школу №3, поступив у Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Третій наймолодший син у батьків, мріяв створити свою сім’ю. Добровольцем пішов захищати Україну у перші дні війни, не маючи жодного військового досвіду, але маючи велику віру в перемогу. Загинув від ворожої кулі на Донеччині.

КОСТЯНТИН СТЕПАНОВ (4.02.1985-10.09.2022) – солдат, гранатометник механізованого відділення батальйону військової частини. Стриянин, навчався в гімназіі, в училищі №16, учасник АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Без батька залишилося троє маленьких дітей.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.
Нагороджений медаллю учасника АТО, орденом «За заслуги» (від 18.06.2015), медаль «Сильному духом» (від 24.08.2022р.). Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ президента №190/2023 від 30.03.2023).

ВОЛОДИМИР БОЙЧУК (26.10.1977 — 13.09.2022) — сержант, навідник кулеметного взводу військової частини. Стриянин, навчався в школі №1, в ВПУ №35, працював на заводі “Леоні”. Загинув під час ворожого обстрілу на Миколаївщині.

Без батька залишилася донька.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

ЮРІЙ ГНАТИК (6.06.1996-7.09.2022) – сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини. Проживав з рідними у селі Добряни Стрийської ТГ. Загинув на Харківщині у бою за визволення української землі.

Похований у с.Добряни.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ Президента  №696/2022р.)

ДМИТРО ФОРОСТИНА (10.09.1995-31.08.2022) – солдат, стрілець-санітар 1 механізованого батальйону війської частини. Навчався у Стрийській школі №6 та в Миртюківській школі. Атовець. Тільки минулого року повернувся додому після служби в Нацгвардії України. 24 лютого добровільно повернувся до лав Захисників України. Загинув під час артилерійського обстрілу на Миколаївщині, не доживши 10 днів до свого 27-ліття.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Нагороджений Орденом “Хрест Героя” ( посмертно).

Нагороджений Орденом ” За мужність ІІІ ст.”, ( посмертно).(Указом Президента №8 від 09.01.2023 р.).

ЮРІЙ ЗГУРСЬКИЙ (22.01.69 – 30.08.22) – Штаб-сержант, стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого відділення батальйону. Народився в м.Стрий. Навчався в середній школі №8 м.Стрия, Стрийського ВПУ №8 за спеціальністю слюсар-механік. 1987-1989 р. проходив військову службу в Угорщині. Після армії пройшов курси прапорщиків і працював військовим на Стрийському аеродромі. Загинув під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу в районі н.п. Новомиколаївка.
Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Сепик Орест (15.04.1988 — 13.08.2022)

Водій стрілецького взводу стрілецької роти 65 батальйону 103 бригади Стрийської ТРО ЗСУ. Проживав у с.Добряни. Навчався в Стрийській середній школі №3 м.Стрия, закінчив Івано- Франківський національний технічний університет нафти й газу. Працював інженером на ПАТ”Укртрансгаз”. З перших днів повномасштабної війни добровільно став на захист Батьківщини.

Загинув біля н.п.Різниківка, Донецької області.

Без батька залишилась донечка.

Похований у с.Добряни.

НАЗАР СТОЛЯРСЬКИЙ (31.10.94 – 04.08.22) – стрілець-помічник гранатометника 8-ої Парашутної-десантної роти 3-го П/д батальйону . Уродженець села Йосиповичі. Навчався в Йосиповицькій  початковій школі, Дашавській середній школі та Стрийському вищому професійному училищі №8. З 2013року учасник АТО.

Загинув біля н.п. Покровське на Донеччині.

Без батька залишився син.

Похований в м.Миколаїв.

АНДРІЙ ПАЛАМАР – (16.12.1969 – 7.07.2022) – солдат, радіотелефоніст стрілецької роти стрілецького батальйону управління. Навчався у Стрийській школі №1 та в місцевому технікумі. Працював на Стрийській дистанції електропостачання Львівської залізниці. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища Спірне на Донеччині.

Без батька залишився син.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ст. (УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №269/2023 від 10 травня 2023 року)

ІВАН БАРАНИЧ (7.07.1994 – 5.07.2022) – старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284, стриянин, навчався у школі №8. В ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, вихованням онука займалися бабуся та дідусь. В лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 та Указом Президента України №391/2022 орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

МИХАЙЛО МАНДЗЯК (08.02.1980-21.06.2022) – стрілець зенітно-ракетного артилерійського дивізіону. Проживав з рідними у м.Стрию. Навчався у СЗШ №4. Учасник бойових дій АТО. З початком повномасштабної війни поїхав на передову.

Загинув від артилерійського обстрілу в районі н.п.Новоіванівка, Луганської обл.

Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ Президента «8/2023 від 09.01. 2023) та орденом “Хрест Героя”.

ЄВГЕН МАГОМЕТА (30.03.1968-21.06.2022) – рядовий, такелажник 2 механізованого артилерійського дивізіону. Родом із села Йосиповичі, із сім’єю проживав у селі Зарічне. Захищати Україну подався у перші дні війни. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Спірне на Донеччині.

Без батька залишилося двоє дітей, без чоловіка дружина, без сина батьки.

Похований у с.Зарічне.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ Президента «8/2023 від 09.01.2023)

ВАСИЛЬ ВАЩИШИН (4 січня 1970 року – 10 травня 2022 року) – старший солдат 2 механізованого відділення батальйону .

Навчався у Дашавській середній школі, закінчив Вище професійне училище №34 м.Стрия за спеціальністю кранівник. Служив в армії. Працював на Дашавському заводі та за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся додому і добровольцем пішов захищати рідну землю. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Золоте-Оріхове Луганської області.

Похований у смт.Дашава.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ президента України №460/2022 від 30.06.2022)

ВАСИЛЬ СОКОЛИК (28.07.93-06.04.22) – матрос. Народився у с. Любинці у багатодітній родині. У 2006 році у зв’язку з смертю батьків отримав статус дитини-сироти. Виховувався у Верхньосинєвидненській школі-інтернаті. Проживав у с. Загірне.

Похований у с.Любинці

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ Президента України №366/2022 від 24.05.2022).

РУСЛАН УСІК “Злий”(23.02.1969 – 06.04.2022)-командир відділення снайперів батальйону «Донбас».

Стриянин, навчався у школі №4, учасник Революції Гідності, АТО. З 2015 служив у 8-му батальйоні «Аратта». Останні роки жив у Краматорську. З початком повномасштабної війни разом з дружиною Оленою став на захист України у складі батальйону спеціального призначення «Донбас». Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в боях за Попасну.

Нагороджений посмертно Орденом «За мужніть» ІІІ ст. (Указ президента України №276/2022 від 25.04.2022р.)

ІВАН МАРТИЧ (19.01.79 – 10.04.22) – рядовий, номер обслуги 1 протитанкового артилерійського дивізіону .

Народився у селі Ланівка, навчався у Ланівській та Нежухівській середніх школах та в Стрийському ВПТУ №35. Загинув за Україну під час військових дій у с.Степне.

Похований у с.Ланівка.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІст. (Указ Президента України №359/2022 від 22.05.2022) та нагрудним знаком Хрест Героя”.

ТАРАС БОБАНИЧ (друг Хаммер) (15.03.89 – 08.04.22)

Позивний «друг Хаммер», командир 2-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор», легендарний націоналіст, стриянин, навчався у Стрийській школі №9 (зараз ця школа названа його іменем). Загинув у бою на  Ізюмському напрямку з московським окупантом.

Похований на Личаківському кладовищі м.Львова (Марсове поле).

Посмертно присвоєно звання  Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (Указ  Президента України № 612/2022 від 24/08/2022)

СЕРГІЙ ТИМЧІЙ (19.02.79 – 07.04.22) – старший солдат, номер обслуги 2 механізованого батальйону в/ч . Народився у м.Вінниця, навчався у НУ «Львівська політехніка». В 2001 році вступив до лав ЗСУ. Після служби працював на стрийському підприємстві. Два роки тому офіційно працевлаштувався у Словаччині. З початком повномасштабної війни в Україні покинув працю, повернувся додому і за кілька годин уже був у військкоматі. Загинув біля Попасної, захищаючи Батьківшину від окупантів. Без батька залишилася 9-річна донечка.

Похований на Алеї слави Стрийського кладовища.

Нагороджений посмертно Орденом «За мужніть» ІІІ ст. (Указ президента України №359/2022 від 22.05.2022р.) та орденом “Хрест Героя”.

ТАРАС ГАЛІЙ (06.03.1992 – 04.04.2022) – військовослужбовець військової частини , старший солдат 24 механізованої бригади, заступник командира бойової машини – навідник-оператор.

Народився у селі Лани-Соколівські у багатодітній сім’ї, був наймолодшим із семи дітей. Навчався у Подорожненській середній школі. Учасник АТО. Контракт на військову службу у ЗСУ підписав 2016 році. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу Попасної.

Похований у с.Лани-Соколівські.

Іван Романик (25.07.80 – 21.03.22) – стриянин, солдат окремого зенітного ракетного дивізіону в/ч .

Навчався у Стрийській школі №2 та Стрийському художньому училище. Працював різноробочим на підприємствах.

Після початку повномаштабного вторгнення добровільно підписав контракт з ЗСУ та пішов захищати Україну. Та вже за три тижні загинув від ворожого ракетного удару ворога.

Без батька залишилася донька.

Похований на Алеї слави Стрийського кладовища.

Посмертно нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента № 270/2022 від 23.04.2022).

Посмертно нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”(Указ Президента №559/2022 від 05.08.2022).

Роман СОБКІВ    (08.04.1989 – 12.03.2022) майор,  військовослужбовець Національної Гвардії України, спецпідрозділ «Омега», м.Київ.

Народився у селі Малі Дідушичі, закінчив місцеву середню школу та Стрийське ВПУ №8. У 2007 році призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України. Уже за рік став курсантом Академії внутрішніх військ. З 2012 року проходив службу на керівних посадах військових частин.

Загинув, захищаючи столицю. Без батька залишилася донечка.

Похований у с.Малі Дідушичі.

Посмертно присвоєно звання  Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (Указ Президента №251/2022 від 17.04.2022р.)

Михайло Мацик, підполковник (15.11.1981 –13.03. 2022) – народився у селі Задеревач, з сім’єю проживав у селі Великі Дідушичі. Свій військовий шлях розпочав у віці 14 років, вступивши у Львівський ліцей ім.Героїв Крут. Згодом навчався у Харківському інституті танкових військ. Проходив службу та викладав у смт Десна та у Львівській Академії сухопутних військ ім.П.Сагайдачного (доцент кафедри водіння бойових машин та автомобілів факультету бойового застосування військ). Закінчив вищу військову академію у м.Київ. Учасник АТО.

Загинув від ворожих ракет у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки (Яворівщина). Без батька залишилось двоє синів.

Похований у с.Великі Дідушичі.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»,  почесною грамотою ЛОДА «За високий професіоналізм і підготовку військових кадрів», медаллю Міністерства оборони України «За 15 років сумлінної служби» та медаллю «За патріотизм» ІІІ ступеня.

Ігор Матіїшин (22.06.1992 – 04.03.2022) старший солдат в/ч . Народився 22 червня 1992 року, навчався у школі №3 Стрия, після 9 класу вступив у Стрийський коледж, вивчав юриспруденцію. Навчання продовжив у Львівській політехніці. Служив у Президентському полку. Мобілізований у лютому 2015 по квітень 2016 року, учасник бойових дій АТО/ООС.

З червня 2021 року служив на контрактній службі.

Загинув на півдні України. Без батька залишилася донька.

Похований на Алеї слави Стрийського кладовища.

Нагороджений посмертно Орденом «За мужніть» ІІІ ст. (Указ президента №187 від 29.08.2022р.)