ІГОР ДОВГАН (18.10.1980-03.06.2023) – бойовий медик. Народився та навчався у Львові. Сім’ю створив у селі П’ятничани. Проживав з рідними у Стрию. 4 березня 2022 року став на захист своєї Держави, вступив у лави ЗСУ. 3 серпня 2022 року обороняв Миколаївщину, Херсонщину, Кремінну, а з кінця січня 2023 року брав участь у важких боях Бахмутського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району.
РУСЛАН ЛЕВКО – стриянин, навчався у школі №8, нацгвардієць, позивний Бендера, проживав із сім’єю у Львові. Активний учасник революції Гідності, згодом служив у батальйоні ім. Генерала Кульчицького. Герой пропав безвісти після ворожого обстрілу на Ізюмщині 1 червня 2022 року. Рідні понад рік сподівалися на чудо. Героя вдалося ідентифікувати за зразками ДНК. Без батька залишилось двоє дітей – 11-річна донька та 6-річний син.
СТЕПАН ІЛИК (12.03.1996 — 25.05.2023) — військовослужбовець. Народився у селі Лани-Соколівські, навчався у Подорожненській школі, закінчив медичне училище на Вінничині. З 2016 по 2019 рік – учасник АТО. Працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну, щоб добровольцем вступити у лави ЗСУ. Виконуючи бойове завдання, загинув на Луганщині. Ще зовсім молодий хлопець не встиг створити сім’ю, віддав своє життя за Україну.
РОМАН СТОРОЖУК (25.11.1997-15.05.2023) – солдат, стрілець-санітар військової частини. Народився у Стрию, навчався в школах №11 та №3, в Стрийському училищі №35. Працював пекарем та різноробочим. У 18 років створив сім’ю, у 19 став щасливим батьком. Був опорою для рідних та близьких. З початком повномасштабного вторгнення активно волонтерив. У січні цього року добровольцем вступив у лави ЗСУ. Отримав важке поранення, виконуючи бойове завдання. Помер у стабілізаційному медичному центрі на Донеччині.
Маленький синочок зростатиме без батька.
ПЕТРО ГОЛОД (08.07.1965-30.04.2023) – військовослужбовець військової частини, уродженець села Добряни, останні роки проживав у Стрию. В березні минулого року добровільно вступив у лави захисників, щоб боронити Україну. Помер у госпіталі на Дніпропетровщині.
АНДРІЙ ДОРОШ (14.04.1981-21.04.2023) — військовослужбовець Національної гвардії України. Псевдо Смерека. Народився у селі Миртюки Стрийської громади, навчався у школі №1 м.Стрия, закінчив її на відмінно, здобув професію інженера геолога. Працював за фахом на різних підприємствах і зрештою став головним геологом у м.Київ. Останні роки проживав із сім’єю у столиці. Брав активну участь у Революції Гідності. Після повномасштабного вторгнення відвіз сім’ю до Стрия, а сам повернувся захищати Київ і вступив до лав Нацгвардії. Останні місяці брав участь у важких боях у Северодонецьку, Краматорську, Білогорівці, під Бахмутом. Там і загинув.
Без чоловіка залишилась дружина Ольга, без батька – донька Вікторія. Втратила сина мати Марія…
АНДРІЙ ЗІВЕР (13.06.1978- 19.04.2023) – військовослужбовець Нацгвардії України, уродженець села Жулин. З початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. За неї і віддав своє життя. Загинув під час бойового завдання на Донеччині. Без батька залишилось двоє донечок.
БОГДАН НАКОНЕЧНИЙ (1.10.1991-3.04.2023) – гранатометник десантно-штурмового відділення військової частини. Проживав із сімєю у с.Йосиповичі Стрийської громади. Народився на Жидачівщині, навчався у Стрийському ВПУ №34. Учасник АТО. Призваний на службу у грудні минулого року. Загинув у боротьбі за Україну під час бойового завдання на Луганщині. У воїна залишилась дружина та двоє маленьких дітей, донечка, 5 років, та син, 3 роки.
ПАВЛО БОДНАР (15.03.1983 – 17.01.2023) – рядовий, розвідник механізованого батальйону військової частини. Уродженець Стрия, навчався у школі №9 та в училищі №8. До війни проживав у с.Грабовець. З липня минулого року боронив свободу України. Понад два місяці вважався безвісти зниклим після бойового зіткнення з ворогом в районі с.Опитне Бахмутського району.
РОМАН ПЕТРИК (10.11.1980 – 24.03.2023) – стриянин, солдат Національної Гвардії України. З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем подався захищати Україну. До війни чоловік був успішним банкіром, програмістом, любив подорожувати і мав багато планів на життя. Навчався у Стрийській школі №10.
Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Без батька залишилось троє дітей…
ПЕТРО КУЛИК (19.05.1966 – 20.03.2023) – сержант, старший стрілець батальйону «Карпатська Січ». З сім’єю проживав у Стрию. Навчався у школі №1 та ВПУ №8. Учасник українських революцій – Помаранчевої та Гідності. Доброволець, прагнув потрапити на фронт, щоб пліч-о-пліч з побратимами захищати Україну. До участі у бойових діях приступив на початку лютого цього року. І вже наприкінці березня від ворожої кулі загинув на Донеччині.
Без батька залишилися син та донька, без чоловіка – дружина.
ДМИТРО ПРІВАЛОВ (10.10.1981 – 28.02.2023) – військовослужбовець штурмової десантної бригади. Герой із села Угільна. Навчався у «Поліграфічному інституті». В 2014 році брав участь у антитерористичній операції в Східному регіоні України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України добровільно пішов захищати свою Батьківщину. Загинув під час бойового завдання в районі Бахмуту.
РОМАН ГРЕСЬКО (10.05.1974-24.02.2023) – рядовий відділення мехінізованого батальйону. Проживав у селі Завадів, навчався у Стрийському ВПУ №8. В жовтні минулого року був призваний до лав ЗСУ. З початку 2023 року брав участь у бойових діях, захищаючи кордони України. Загинув у річницю повномасштабного вторгнення у бою з ворогом на Донеччині.
Осиротіла сім’я… Без батька залишились двоє синів.
ВІТАЛІЙ ЖОС (28.11.1975 – 19.02.2023) – стрілець-санітар стрілецького відділення військової частини. Проживав у селі Подорожнє. Був активним учасником ГФ “Стрийська Сотня Січових Стрільців”. У квітні минулого року розпочав службу у лавах батальйону «Карпатська Січ». Віталій Жос з позивним «Кобра» загинув на Донеччині під час мінометного обстрілу, намагаючись евакуювати поранених побратимів. Без батька залишилась десятирічна донечка.
РОМАН КУРАНОСОВ (13.09.1999- 11.02.2023) – солдат, навідник відділення аеромобільного батальйону військової частини. Молодий стриянин, навчався у школі №4, з початку війни волонтерив, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Щиро і віддано любив Україну і боровся за неї до останнього. Загинув на Луганщині під час бойового завдання.
РОСТИСЛАВ НОВІЦЬКИЙ (07.02.1975 – 28.01.2023) – стриянин, сержант, старший оператор протитанкової роти вогневої підтримки в/ч. Загинув при виконанні бойового завдання на Луганщині.
РОМАН ШИМУШОВСЬКИЙ (1.02.1964 – 16.01.23)
Народився Роман в Дрогобичі, навчався у Вільнюсі, службу проходив на території Іркутської області та республіки Бурятія. Після відновлення незалежності України повернувся на батьківщину, проживав із сім‘єю у Стрию. Служив у радіотехнічних частинах ППО ЗСУ. У 2009 звільнився у запас у званні підполковника, працював на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі.
У 2022 добровільно пішов захищати Україну у складі ЗСУ.
Щирі співчуття сину та всім рідним.
Помер у госпіталі від набутих на війні хвороб.
ЮРІЙ УГЛОВИЙ (08.04.1969-07.01.2023)
Юрій родом з Сєверодонецька. У Стрий прибув, як ВПО і одразу добровольцем пішов служити. Рідних нема, або залишилися в окупації, про яких нам не відомо. Чоловік зареєструвався у нашому місті і мав намір тут залишитися. Однак під час бойового завдання отримав важкі поранення не сумісні з життям.
ІВАН ХОМИН (17.01.2002-17.12.2022) – командир бойової машини-командир відділення. Народився та проживав у селі Братківці. Брав участь в культурних заходах місцевого Народного дому. Навчався у Стрийському училищі №34 та в Стрийському коледжі. Добровільно став на захист Батьківщини з перших днів війни. Загинув у бою з ворогом на Донеччині. Щирі співчуття батькам, сестрі та всім близьким.
АНДРІЙ ШЕРЕМЕТ (11.07.1987-12.12.2022) – солдат, номер обслуги аеромобільного батальйону, стриянин, навчався у школі №1. Добровільно вступив до лав ЗСУ у серпні цього року. Воював на передових позиціях на сході України. Загинув у бою з ворогом за свободу України на Донеччині. Без батька залишився десятирічний син.
ІВАН КОС (6.07.91-16.11.22) – старший стрілець військової частини. Народився у Стрию, навчався у школі №10, у Львівському ДУ внутрішніх справ. У лютому цього року був призваний до лав ЗСУ, воював у гарячих точках на сході України. Без батька залишилася донечка.
АНДРІЙ РИБАК (17.05.1992-14.11.22) – командир стрілецького взводу в.ч. Стриянин, навчався у школі №3, закінчив ЛНУ ім.І.Франка, фах – юрист. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Загинув внаслідок ворожого обстрілу. Без батька залишилось троє маленьких діток.
ЮРІЙ ГИРЯК (06.05.1978-14.11.2022) – сержант, стриянин, навчався в художньому училищі. Добровільно вступив у лави Стрийської тероборони. Вірний присязі, до останнього боронив Україну, загинув від ворожого обстрілу при виконанні бойового завдання. Без батька залишилися син та донька.
ІВАН ГОРАК (05.07.1982 – 12.09.2022) – старший стрілець 2 стрілецької роти військової частини. Народився та проживав з сім’єю у селі Лисятичі. Навчався у місцевій школі та в художньому училищі. Наприкінці квітня цього року призваний на службу. Воював за Золоте, Гірське та Бахмут. Загинув під час ворожого обстрілу на Херсонщині.
ВЛАДИСЛАВ СТАСІВ (29.11.1999-21.09.2022) – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. У 2017 році закінчив Стрийську школу №3, поступив у Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Третій наймолодший син у батьків, мріяв створити свою сім’ю. Добровольцем пішов захищати Україну у перші дні війни, не маючи жодного військового досвіду, але маючи велику віру в перемогу. Загинув від ворожої кулі на Донеччині.
КОСТЯНТИН СТЕПАНОВ (4.02.1985-10.09.2022) – солдат, гранатометник механізованого відділення батальйону військової частини. Стриянин, навчався в гімназіі, в училищі №16, учасник АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання. Без батька залишилося троє маленьких дітей.
ВОЛОДИМИР БОЙЧУК (26.10.1977 — 10.09.2022) — сержант, навідник кулеметного взводу військової частини. Стриянин, навчався в школі №1, в ВПУ №35, працював на заводі “Леоні”. Загинув під час ворожого обстрілу на Миколаївщині. Без батька залишилася донька , без чоловіка дружина.
ЮРІЙ ГНАТИК (6.06.1996-7.09.2022) – сапер 2 інженерно-саперного відділення 1 десантно-штурмового батальйону військової частини. Проживав з рідними у селі Добряни Стрийської ТГ. Загинув на Харківщині у бою за визволення української землі.
ДМИТРО ФОРОСТИНА (10.09.1995-31.08.2022) – солдат, стрілець-санітар 1 механізованого батальйону війської частини. Навчався у Стрийській школі №6 та в Миртюківській школі. Атовець. Тільки минулого року повернувся додому після служби в Нацгвардії України. 24 лютого добровільно повернувся до лав Захисників України. Загинув під час артилерійського обстрілу на Миколаївщині, не доживши 10 днів до свого 27-ліття.
ЮРІЙ ЗГУРСЬКИЙ (22.01.69 – 30.08.22) – штаб сержант, стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого батальйону А0998. Стриянин. Закінчив школу №8 та училище №8, служив на військовому об’єкті. Загинув в районі Новомиколаївки в Запорізькій області.
Сепик Орест Андрійович (15.04.1988 — 13.08.2022) – військовослужбовець в/ч А 7077, трагічно загинув, перебуваючи на службі ТрО. Проживав у с.Добряни. Без батька залишилася донечка.
НАЗАР СТОЛЯРСЬКИЙ (30.10.91 – 04.08.22) – стрілець-помічник гранатометника 8-ої Парашутної-десантної роти 3-го П/д батальйону в.ч. А1126. Уродженець села Йосиповичі. Навчався у Стрийському ВПУ №8. Загинув біля н.п. Покровське на Донеччині. Без батька залишився кількамісячний син.
АНДРІЙ ПАЛАМАР – (16.12.1969 – 7.07.2022) – солдат, радіотелефоніст стрілецької роти стрілецького батальйону управління в/ч А4267. Навчався у Стрийській школі №1 та в місцевому технікумі. Працював на Стрийській дистанції електропостачання Львівської залізниці. Проживав на вулиці Заньковецької. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища Спірне на Донеччині. Без батька залишився син.
ІВАН БАРАНИЧ (7.07.1994 – 5.07.2022) – старший стрілець 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284, стриянин, навчався у школі №8. В ранньому дитинстві трагічно втратив обох батьків, вихованням онука займалися бабуся та дідусь. В лавах ЗСУ з червня 2021 року, до цього працював рятувальником у пожежно-рятувальній службі. Загинув під час виконання військового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині.
Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 15.03.22 та Указом Президента України №391/2022 орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
МИХАЙЛО МАНДЗЯК (08.02.1980-21.06.2022) – стрілець зенітно-ракетного артилерійського дивізіону в/ч А0998. Учасник бойових дій АТО. З початком повномасштабної війни поїхав на передову. Загинув від артилерійського обстрілу на Донеччині. Проживав з рідними у Стрию на вул. Коссака.
ЄВГЕН МАГОМЕТА (30.03.1968-21.06.2022) – рядовий, такелажник 2 механізованого артилерійського дивізіону в/ч А0998. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі села Спірне на Донеччині. Родом із села Йосиповичі, із сім’єю проживав у селі Зарічне. Захищати Україну подався у перші дні війни.
Без батька залишилося двоє дітей, без чоловіка дружина, без сина батьки.
ВАСИЛЬ ВАЩИШИН (4 січня 1970 року – 10 травня 2022 року) – старший солдат 2 механізованого відділення батальйону військової частини А0998. Навчався у Дашавській середній школі, закінчив ПТУ за спеціальністю кранівник. Служив в армії. Працював на Дашавському заводі та за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся додому і добровольцем пішов захищати рідну землю. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Золоте-Оріхове Луганської області.
УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №460/2022 від 30.06.2022 року нагороджений (посмертно) орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
ВАСИЛЬ СОКОЛИК (28.07.93-06.04.22) – матрос, в/ч А0878. Народився у с. Любинці у багатодітній родині. У 2006 році у зв’язку з смертю батьків отримав статус дитини-сироти. Виховувався у Верхньосинєвидненській школі-інтернаті. Проживав у с. Загірне.
Указом Президента України №366/2022 від 24.05.2022 року нагороджений посмертно Орденом “За мужність ІІІ ст.”
РУСЛАН УСІК “Злий”, командир відділення снайперів батальйону «Донбас». Народився 23 лютого 1969 року, стриянин, навчався у школі №4, учасник Революції Гідності, АТО. З 2015 служив у 8-му батальйоні «Аратта». Останні роки жив у Краматорську. З початком повномасштабної війни разом з дружиною Оленою став на захист України у складі батальйону спеціального призначення «Донбас». Загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу в боях за Попасну.
УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №367/2022 року нагороджений посмертно орденом “За мужність” ІІІ ступеня
ІВАН МАРТИЧ (19.01.79 – 10.04.22) – рядовий, номер обслуги 1 протитанкового артилерійського дивізіону в/ч А 0998. Народився у селі Ланівка, навчався у Нежухівській середній школі та в Стрийському ВПУ №34. Загинув за Україну під час військових дій у селі Степне.
ТАРАС БОБАНИЧ (друг Хаммер) 15.03.89 – 08.04.22 – стриянин, навчався у 9 школі, народився у Трускавці, легендарний націоналіст, командир 2-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор», заступник командира ДУК «Правий сектор». Загинув у бою з московським окупантом.
Указом Президента України №612/2022 від 24.08.2022 року посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота зірка”
СЕРГІЙ ТИМЧІЙ (19.02.79 – 07.04.22) – старший солдат, номер обслуги 2 механізованого батальйону в/ч А 0998. Народився у м.Вінниця, навчався у НУ «Львівська політехніка». В 2001 році вступив до лав ЗСУ. Після служби працював на стрийському підприємстві. Два роки тому офіційно працевлаштувався у Словаччині. З початком повномасштабної війни в Україні покинув працю, повернувся додому і за кілька годин уже був у військкоматі. Загинув біля Попасної, захищаючи Батьківшину від окупантів. Без батька залишилася 9-річна донечка.
ТАРАС ГАЛІЙ (06.03.1992 – 04.04.2022) – військовослужбовець військової частини А 0998, старший солдат 24 механізованої бригади, заступник командира бойової машини – навідник-оператор. Загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу Попасної. Народився у селі Лани-Соколівські у багатодітній сім’ї, був наймолодшим із семи дітей. Навчався у Подорожненській середній школі. Учасник АТО. Контракт на військову службу у ЗСУ підписав 2016 році.
Іван Романик (25.07.80 – 21.03.22) – стриянин, солдат окремого зенітного ракетного дивізіону в/ч А2847. Мобілізований 1 березня і вже за три тижні загинув від ракетного удару ворога.
Без батька залишилася донька.
Указом Президента №270/2022 від 23.04.2022 року нагороджений посмерно Медалю Захисника Вітчизни.
РОМАН СОБКІВ, майор, народився 8 квітня 1989 року, військовослужбовець Національної Гвардії України, спецпідрозділ «Омега», м.Київ. Народився у селі Малі Дідушичі, закінчив місцеву середню школу та Стрийське ВПУ №8. У 2007 році призваний на строкову службу до внутрішніх військ МВС України. Уже за рік став курсантом Академії внутрішніх військ. З 2012 року проходив службу на керівних посадах військових частин. Загинув 12 березня, захищаючи столицю. Указом Президента України від 17 квітня присвоєно звання Героя України, посмертно. Без батька залишилася маленька донечка.
Михайло Мацик, підполковник (15.11.1981 –13.03. 2022) – народився у селі Задеревач, з сім’єю проживав у селі Великі Дідушичі. Свій військовий шлях розпочав у віці 14 років, вступивши у Львівський ліцей ім.Героїв Крут. Згодом навчався у Харківському інституті танкових військ. Проходив службу та викладав у смт Десна та у Львівській Академії сухопутних військ ім.П.Сагайдачного (доцент кафедри водіння бойових машин та автомобілів факультету бойового застосування військ). Закінчив вищу військову академію у м.Київ. Учасник АТО. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесною грамотою ЛОДА «За високий професіоналізм і підготовку військових кадрів», медаллю Міністерства оборони України «За 15 років сумлінної служби» та медаллю «За патріотизм» ІІІ ступеня. Без батька залишилось двоє синів.
Ігор Матіїшин,(22.06.1992 — 03.03.2022) старший солдат в/ч А 2582 80 ОДШБр. Народився 22 червня 1992 року, навчався у школі №3 Стрия, після 9 класу вступив у Стрийський коледж, вивчав юриспруденцію. Навчання продовжив у Львівській політехніці. Служив у Президентському полку. Мобілізований у лютому 2015 по квітень 2016 року, учасник бойових дій АТО/ООС. З червня 2021 року служив на контрактній службі.
Нагороджений посмертно орденом за мужність ІІІ ст. (Указ Президента №187 від 29.03.2022)