Топ теми:

Герої АТО (ООС)

Ігор Трембач

(22.05.1964-09.09.2022)

Учасник бойових дій, майор, начальник відділу забезпечення Стрийського ОМВК. У 2017 році  брав участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях. Займався обліком військовослужбовців. Був госпіталізований у госпіталь, де йому зробили складну операцію. Проте, після операції військовослужбовець впав у кому і не вийшов з неї.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Дмитро Фурсов
07.04.1987-28.01.2021
У 2014р. мобілізований у добровольчий батальйон, у 2015р. підписав контракт з Національною гвардією України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. З 2016р. служив в окремому загоні спеціального призначення “Омега” Національна Гвардія України у м.Харків, молодший лейтенант, старший офіцер спецназу.
Похований на Алеї Почесних Поховань Стрийського кладовища.
Нагороджений державною нагородою України “За участь в антитерористичній операції” та медаллю “Хрест Доблесті” І ст.

Василь Яворський
12.02. 1976- 14.03.2019
Народився в с.Олексичі , закінчив місцеву школу та ВПУ №8. Працював за кордоном.
Учасник АТО. Пішов воювати після смерті рідного брата Тараса Яворського, також учасника АТО. Проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України в Луганській області з 30 вересня 2016р. до 13 листопада 2017 р. Помер після важкої хвороби. Похований в с.Олексичі.

Андрій Альошин

( 11.07.1978 – 13.07.2014 р.)

Стриянин , навчався в ЗОШ №1.

Старший сержант ЗСУ. В часі війни призваний 11 квітня 2014р., військовослужбовець 1-го батальйону 80-ї бригади, артилерист, командир міномету.

Загинув 13 липня 2014-го в районі с.Розкішне Луганської області  у бою під час операції з розблокування оточеного терористами  міжнародного  аеропорту м.Луганська.

Похований в м. Чернівці.

Нагороджений орденом «За мужність ІІІст.» (посмертно), нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно), медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

Руслан  Жилін

06.12.1965 – 20.08.2014

Народився  в м.Червоноград (Львівська область).

Випускник  військового училища ракетних військ.

Капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кадровий військовик, 14 років прослужив у збройних силах. Командир батареї транспортування та доставки. По звільненні 1997р.  працював на  Червоноградському заводі металоконструкцій.

В часі війни — доброволець, командир взводу бронетанкової групи  24 окремої механізованої бригади.

20 серпня 2014р.  загинув при виконанні бойового завдання  поблизу села Георгіївка  — терористи обстріляли позиції військовиків з артилерії.

Похований в м.Червоноград.

Нагороду  отримала  вдова Наталія.

Без сина лишились батьки (жили в Стрию), дружина, донька та син.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ст. (посмертно),почесний громадянин Червонограда (посмертно).

Павло Коваль
(11.07.1989 — 07.08.2014)

Стриянин, навчався у ЗОШ № 7,  закінчив  ВПУ № 8 за спеціальністю  «Оператор комп’ютерного набору».  Працював на підприємстві «Леоні» оператором, адміністратором, фахівцем у відділі підготовки виробництва. Продовжував навчання  у Стрийському аграрному коледжі на заочному відділенні, який не закінчив у зв’язку з мобілізацією  21 травня 2014р.

Проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів), учасник російсько – української  війни. Загинув  в зоні АТО  біля  смт. Побєда  супроводжуючи поранених у санітарній машині. Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Нагороджений орденом  «За мужність» III ст. (посмертно).

Артур Лі
(17.06.1984 — 16.08.2014)

Народився в м.Самарканд, Узбекистан. Проживав в с.Ходовичі , навчався в Ходовицькій ЗОШ та у ВПУ №8 м Стрия.

У 2002р. Артура призвали на військову службу до ЗСУ, служив десантником у м. Яворів. Спортсмен, військовик, сержант Збройних сил України. Під час проходження служби двічі побував в «гарячих точках» Іраку  — зазнав поранення. З 2013р. проходив військову службу за контрактом у 80-ій окремій аеромобільній ордена Червоної Зірки бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (в/ ч А0284, м.Львів).

З початку військових дій на сході його направили в зону АТО. Сержант з МТЗ роти 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув під час обстрілу терористами села Красне Краснодонського району Луганської області з РСЗВ «Град». Похований в рідному селі.

Нагороджений орденом «За мужність» III ст. (посмертно),

нагрудним знаком  «За оборону Луганського аеропорту (посмертно),

медаллю «За жертовність і любов до України».

Андрій Безручак
(17.01.1981 — 25.08.2014)

З 12 років переїхав з сім’єю у м.Стрий. Випускник Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в м.Одеса, переведений  в Стрийську частину ракетних військ.

Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув під час виходу тактичної групи бригади з оточення в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військовики перебували під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».

Днем раніше  телефонував дружині, його останні слова були:

«Кохана, нас трішки оточили, але ми прорвемся — ти ж знаєш».

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Нагороджений  орденом Богдана Хмельницького III ст. (посмертно).

Юрій Бурдяк
(06.05.1991 — 19.10.2014)

Народився в с.Завадів, закінчив  місцеву  школу та  ВПУ № 8 м. Стрия  за  спеціальністю  «Оператор комп’ютерного набору».  Працював на ТзОВ «ЛЕОНІ», пройшов строкову службу в ЗСУ, повернувся на попереднє місце роботи.

Молодший сержант ЗСУ. Мобілізований, військовослужбовець 5-ї роти 2-го батальйону 24 – ої окремої механізованої бригади.  Зник поблизу с. Сміле (блокпост № 32 на трасі  «Бахмутка»  Луганської області). Згодом встановлено його загибель. Похований в рідному селі.

Нагороджений орденом «За мужність» III ст. (посмертно).

Андрій Грицан
(06.09.1991 — 20.01.2015)

Народився в с.В.Дідушичі , закінчив місцеву школу  та  ВПУ №16. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ — рота снайперів 169-го навчального центру. Від 2013р. працював оператором верстатів на заводі «Леоні ».

Мобілізований у кінці серпня 2014 р., солдат 1-го взводу 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, кулеметник.

Один із «кіборгів». З 12 січня 2015р.  перебував в Донецькому аеропорту. Останній телефонний дзвінок додому з аеропорту  – 19 січня 2015р. Був поранений, загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Вважався зниклим безвісти після підриву терористами 2-го поверху терміналу.

Похований в рідному селі.

Нагороджений  орденом «За мужність» III ст. (посмертно),

нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно),

відзнакою «Народний Герой України» (посмертно),

медаллю «Захисникам Вітчизни» (посмертно),

пам’ятною медаллю «122-й окремий аеромобільний батальйон» (посмертно),

медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно),

почесною відзнакою «Командира 80 ОДШБр» (посмертно).

Андрій Гук
(08.05.1971 — 24.09.2016)

Стриянин.  Навчався у СЗШ №2, закінчив Стрийське ВПТУ №34.

Був призваний у військову частину А3817 та призначений для проходження служби в окремому інженерно-технічному батальйоні. З вересня 2014р. почав виконувати бойові завдання у складі саперних груп в районах проведення АТО на території Луганської та Донецької областей.

Під час виконання бойового завдання в районі станиці Луганської  23 лютого 2015р.  отримав важке поранення голови внаслідок підриву ворожої міни керованої дії (МОН50).

Був евакуйований до медичного закладу в тяжкому стані. Проходив тривале лікування., Помер внаслідок отриманих поранень.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Нагороджений орденом “За мужність”  ІІІ ст.

Володимир Пірус

(10.05.1975 — 01.03.2017)

Стриянин, навчався у СЗШ №1, закінчив Стрийське ВПУ №8, працював автослюсарем. В серпні 2014р. добровольцем пішов до війська.

Старший солдат, старший механік-водій розвідувального підрозділу  24-ї окремої механізованої  Залізної бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

Брав участь в антитерористичній  операції на Сході України, служив у 3-му батальйоні,  переведений до 2-ї роти 1-го батальйону. Воював на Луганщині в районі траси «Бахмутка»  біля села  Кримське. На початку травня 2015р. брав участь у боях за 29-й блокпост, виводив необстріляне відділення у перший бій. Наступний  31-й блокпост. З листопада 2015р. по січень 2016р. брав участь у навчаннях з військами НАТО  на Яворівському полігоні.. Восени 2016р. перейшов до розвідувального підрозділу бригади, виконував завдання в районі міста Попасна.

Загинув під час обстрілу околиць села Катеринівка  Попаснянського району Луганської області внаслідок прямого влучання ПТКР  у машину.

Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ст. (посмертно).

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Василь Лаврись
(03.06.1988 — 24.06.2017)

Стриянин, навчався у СЗШ №10, закінчив Стрийський аграрний коледж  за спеціальністю «Електрифікація і автоматизація сільського господарства», здобув кваліфікацію техніка-електрика.  У  2007р. підписав перший контракт на три роки військової служби. Після закінчення контракту працював у різних сферах: охорона, торгівля, виробництво вікон.

Влітку 2014р. був мобілізований. Брав участь в обороні Донецького та Луганського аеропортів, воював у районі Лутугиного та Дебальцеве, де прикривав вихід українських військ. У 2016р.  підписав контракт на військову службу. Виконував завдання в районі бахмутської траси . Сержант, старший розвідник загону спеціального призначення. командир відділення 8-го окремого полку спеціального призначення, в/ч А0553.
Загинув внаслідок множинних вогнепальних осколкових поранень біля села Сокільники  Новоайдарського району Луганської обл.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Нагороджений нагрудним знаком  “За зразкову службу”,

орденом «За мужність ІІІ ст.»  (посмертно).

Володимир Василевський
(13.06.1990 — 17.07.2015)

Стриянин, випускник Стрийської ЗОШ  №1. Мобілізований під час четвертої хвилі  в серпні 2014 р.

Молодший лейтенант, командир 2-го механізованого взводу, 5-ої механізованої роти, 2-го механізованого батальйону. Загинув  від кулі снайпера 17 липня на Луганщині під Кримським.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Його іменем у Стрию названо вулицю.

 

Володимир Власюк
(12.09.1973 — 13.12.2015)

Народився в Тернополі, проживав у Стрию. Військовослужбовець 7-го ОПАА. Призваний за мобілізацією, молодший сержант. Служив на Луганщині поблизу Сватове.
Через рік служби був демобілізований. Тяжко хворів під час служби в зоні АТО. Причиною смерті стало загальне захворювання. Встановлено пам’ятний знак на могилі державного зразка.

Похований на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Тарас Яворський
(26.07.1974 — 04.01.2016)

Народився у с.Олексичі Стрийського району, закінчив Олексицьку СЗШ,  Працював водієм у ПП “Олісма”. Призваний на строкову військову службу: 1992р -1993 р.р. – курсант в/ч 55372; 1993 – 1994 р.р. – механік-водій в/ч А2185, 21 листопада 1994 р. звільнений з військової служби в запас.

26 травня 2014р. призваний у ЗСУ  – сержант, командир відділення .

Учасник АТО, служив у 24-й ОМБр. Брав участь у боях у Луганській та Донецькій областях. Демобілізований 11 червня 2015р.
Після повернення із зони бойових дій погіршився стан здоров’я.

Помер  у стаціонарі Стрийської ЦРЛ : за витягом із протоколу засідання ВЛК Західного регіону, захворювання та причина смерті пов’язані із проходженням військової служби.

Похований у с. Верчани.

Руслан Семенін
(08.02.1972 — 23.05.2016)

Народився в с.Дуліби у сім’ї військового. Проживав у Стрию, навчався у СЗШ №2, закінчив Тернопільську академію народного господарства. У 2014 році мобілізований в зону проведення АТО, сержант. Служив у м.Старобільську (Луганщина). Був командиром танкового взводу Чернігівського танкового батальйону.
Важко поранений під Дебальцевим. Комісований через важкі наслідки поранення. Невдовзі у нього діагностували важку онкологічну хворобу. Помер у лікарні. Похований у с.Дуліби Стрийського району.
На фасаді СЗШ №2 встановлено меморіальну дошку.

Роман Сіглаєв
(29.12.1975 — 14.09.2017)

Старший прапорщик. Під час служби нагороджений відзнаками та медалями. Смерть з невизначеним наміром.

Похований на Алеї Почесних Поховань Стрийського кладовища.

Юрій Татарин
(29.08.1968 — 14.10.2017)

Стриянин, син військовослужбовця, шкільні роки провів у Німеччині. В 1985р. закінчив Стрийську СШ №4 та ВПУ №34 з відзнакою. Після служби в армії вступив до  Саратовського  вищого  військового  училища.

Підполковник ЗСУ, служив у 8-му  стрілковому  батальйоні, брав участь в АТО в районі  Дебальцеве та Попасної.  Був поранений, після чого погіршився стан здоров’я. Після демобілізації раптово помер.

Юрій Гуськов
(31.10.1976 — 25.02.2018)

Народився в с.Піщани Стрийського р-н. Навчався в Ходовицькій СЗШ, а потім у Стрийському ВПУ №8. Служив в армії. Працював у КП “Стрийводоканал”.
Був мобілізований у зону АТО. Захворів, отримав ІІІ групу інвалідності війни та статус учасника бойових дій. Після повернення продовжив працювати, але звільнився за станом здоров’я.

Похований у рідному селі.

Юрій Фурт
(30.01.1973 — 09.05.2018)

Проживав у Стрию. Кадровий військовий, майор, старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини штабу.
Після звільнення з військового контракту за станом здоров’я отримав статус інваліда війни І групи. Помер після тривалої хвороби.

Похований на Алеї Почесних Поховань Стрийського кладовища.

Юрій Гошко
(06.05.1967 — 06.02.2019)

Сержант-кулеметник. Демобілізований за станом здоров’я, причина смерті — онкологія.

Похований на Алеї Почесних Поховань Стрийського кладовища.

Андрій Федоришин
(02.08.1973 — 13.07.2019)

Стриянин. навчався  в  СЗОЩ  №1  та в Львівському політехнічному інституті.  У Добровольчий корпус вступив в 2014р., провів три ротації у зону АТО. Боєць та ветеран ДУК ПС позивний «Швед». Отримав травму коліна у 2016р. під  Авдіівкою  в районі Крутої балки, коли стрибав в окоп. За пів року почався гнійний артрит колінного суглоба. Переніс кілька операцій. Помер від набутих хвороб.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

Владислав Бунецький 

(03.08.1948 — 09.08.2019)

Стриянин. Найстарший  Доброволець Національно-Визвольної Війни, стрілець, позивний «Сивий».

Захищати країну і Державність “Сивий” пішов у віці 68 років. Вступив до лав ДУК ПС, пройшов пекло різних гарячих точок.

Батько воював у ваффен-дивізії СС “Галичина”, батька здав рідний брат, після чого родину відправили на заслання до Сибіру.

Після відновлення Незалежності, Друг Сивий вступив до ОУН. У 2014р. одружився і переїхав на Луганщину де і потрапив у полон до колаборантів. Дружина викупила його. Після цього і пішов у ДУК.

Помер внаслідок важкої недуги.

Похований   на Алеї Почесних Поховань Стрийського  кладовища.

 

Нагороджений відзнакою “Хрест Корпусу” (посмертно).

Чат-бот Гаряча лінія
Перейти до вмісту