Місто Стрий

Стрий – місто-центр Стрийської територіальної громади Стрийського району Львівської області. Розташований на лівому березі ріки Стрий у підніжжі Карпат, за 70 км на південь від Львова на площі 16,8 кв.км.

Населення Стрия – 60 тис. 382 особи (2008р.). У місті проживають переважно українці (91%), а також росіяни, поляки, білоруси, євреї. Місто межує з селами: Слобідка, Миртюки, Дуліби, Грабівці, Нежухів, Заплатин, Добрівляни, Добряни. Стрий є значним вузлом автомобільних доріг і залізниць, що уможливлює зручне сполучення зі Львовом, а також з Жидачевом, Івано-Франківськом, Мукачевом, Дрогобичем, Самбором, Сколем, Ходоровом.

Стрий – одне з найдавніших західноукраїнських міст, осередок промислово-аграрного і курортно-рекреаційного комплексу. Складається з історичних частин, означених мікротопонімами, а саме: Щумлявщина, Горішні Лани, Долішні Лани, Нижнє Передмістя, Рінь, Підзамче, Завалля, Війтівство, Зваричі, Марцинівка, Держківка, Кручаївка, Шваби, Старий Млин, Новий Млин, Заплатин, Береги, Вільшина, Парк Йордана, Кирниця, Млинівка, Новий Світ, Помірки, Дуброва, Басівка. З давніх-давен у Стрию побутують назви вулиць Базарна, Ринок, Болехівська, Валова, Вільхова, Грабовецька, Добрівлянська, Дрогобицька, Замкова, Збіжева, Зелена, Кравецька, Крива, Лани, Львівська, Поштова, Сколівська, Руська, Торговиця, Церковна.

Місто запозичило назву від ріки, відповідно ріка бере назву від поєднання звуків «стр», що з прадавніх часів озвучувало поняття протічної, швидкоплинної води.

Про доісторичні часи на теренах Стрийщини засвідчують археологічні знахідки, які стосуються поселень доби неоліту і ранньої бронзової доби. Датовані 5 тисяч 800 років до нової ери. За княжих часів Стрийщина і місто, яке в той час, вірогідно, існувало, входили до складу Русі, могутньої європейської держави. Є твердження, що тоді воно називалося Стриґ.

Після 1339 року, коли Галичину окупувала феодальна Польща, наш край став її частиною. Вперше місто згадується в історичному документі 1385 року як центр повіту з 32-ма селами. Друга письмова згадка про місто належить до 1398 року і пов’язана з розмежуванням територій галицького архиєпископства і перемишльського єпископства.

У ХV ст. місто оточував земляний вал, інший вал з частоколом відокремлював від передмість центральну частину міста – площу Ринок з навколишніми вулицями. Лише ця частина Стрия вважалася містом в юридичному розумінні слова. Правами міщан користувалися ті жителі, що володіли нерухомим майном в межах міста. Інші, дотичні до Стрия території, вважалися передмістям. Переважну більшість стриян становили українці. У 1662 році в місті було 1050 родин українців і 328 – поляків. Значну частину населення становили євреї.

Протягом 1339-1772 років місто перебувало в складі Польської держави. Стихійне лихо 1430 року призвели до цілковитого знищення Стрия. У 1431 році польський король дав дозвіл наново заснувати Стрий на основі місцевого самоврядування. У 1460 році король підтвердив місту, яке мало назву Стріґи, Магдебурзьке право. Згідно з ним міське управління (магістрат) складалося з ради, на чолі якої стояв бургомістр, і судової лави, очолюваної війтом. Резиденцією староств та їх намісників був замок, а магістрат урядував у ратуші.

Замок у Стрию був могутньою спорудою. Перший опис замку датується 1588роком. Згідно з описом замку від 1664 року він був обнесений валом і ровом з водою, мав 2 в’їзні брами, 4 оборонні башти, 6 литих гармат, 18 гаківниць. Замок захищало 70 драгунів.

За королівським привілеєм тут відбувалися два-три щорічні ярмарки тривалістю один тиждень під час релігійних свят. Щотижня у Стрию діяли великі базари, у яких активну участь брали жиди, котрі отримали королівський привілей селитися на приміських пустирях.

У місті розвивалися ремесла. Більшість ремісників була об’єднана в цехові організації. Тут існували цехи гончарів, кушнірів, кравців, ткачів, ковалів, слюсарів, шевців, мечників та золотарів.Важливу роль місто відігравало у розвитку торгівлі. Стрийські купці підтримували зв’язки не лише з містами Галичини, але й Закарпаття, Буковини, Молдавії та Наддніпрянщини. Торгували сіллю, вином, худобою, залізом. Про значне місце торгівлі в житті міста свідчить зображення купця-подорожнього в русі на старовинному міському гербі.

Через Стрий прокочувались хвилі татарських нападів і шляхетських міжусобиць. На початку 1595 року через Стрий проходив зі своїм військом Северин Наливайко. У лютому 1656 року під Стрий прибуло козацьке військо під командуванням Антона Ждановича, щоб з’єднатись з військом союзника Богдана Хмельницького князем Трансільванії Д. Ракоці. У 1659 році у місті перебував козацький посол Сулима, в 1676 році повз Стрий проходили козацькі загони Барабаша, які поповнювалися стриянами.

У першій половині ХVІІ ст. в Стрию виникло чотири братства, які об’єднали широкі кола українського населення міста та передмість. При братствах діяли школи, творилися рукописні та друковані книги. Рукописні книги переписували вчителі Іван Беревич, Симон, Василь Богоносик. Відзначалися вченістю стрийські вчителі Федір Вишнянський, Дем’ян Бабиченко, Кость Бекишевич. Зі Стрия походив український письменник Григорій Прокопович Куйбіда. Братські школи давали якісну підготовку для здобуття подальшої вищої освіти.

У 1772 році внаслідок першого поділу Польщі між сусідніми державами Стрий опинився під владою Австрії, від 1867 року – Австро-Угорщини. Занедбані будівлі оборонного замку були розібрані і на цьому місці спорудили військові казарми. Першими кроками цісарської влади стало відкриття в місті окружної повітової школи, ліквідація прицерковних цвинтарів, створення першого плану забудови міста. Промисловість міста представляли ремісничі майстерні: миловарна, позументна, сідлярська, ткацька, а також броварня, чотири гуральні, цегельня та ін. Політичні та економічні реформи в Австрії, викликані революційними подіями «весни народів» Європи у 1848 році, прийняття конституції 1867 року, надання автономії Галичині та іншим національним краям імперії, інші заходи дали потужний поштовх до розвитку краю і Стрия. У другій половині ХІХ ст. в Галичині починає розвиватися промисловість. У 1875 році місто стало залізничним вузлом, згодом було відкрито паровозо-ремонтні майстерні, чавуно-ливарний завод Яна Верштайна, завод обладнання для нафтодобувної промисловості англійської фірми «Перкінс та Мак Інтош», деревообробні заводи, сірникова фабрика «Ватра», млин з механізованим розмелюванням зерна. Крім того діяли парові і водяні млини. У 1907 році починає діяти газівня, де для освітлення вулиць і приміщень виробляли з вугілля газ.

Відомо, що місто часто потерпало від пожеж. Найбільша за всю історію міста руйнівна пожежа відбулася у квітні 1886 року, під час якої вигоріло 70 відсотків міста. Тогочасний уряд виділив кошти на відбудову Стрия, приєдналися також жертводавці. Місто відбудовувалося згідно з архітектурним планом Львівського політехнічного товариства, котрий передбачав геометричні форми забудови кварталів. За часів Австро-Угорщини великий вплив на життя міста мали подвижники української ідеї адвокат Євген Олесницький, священники Остап Нижанківський, Олекса Бобикевич та інші. Створено українські товариства «Просвіта», «Касу задаткову», «Краєвий Союз господарсько-молочарський» побудовано Народний дім.

З початком Першої світової війни у Стрию 3 вересня 1914р. прийняли присягу добровольці Легіону Українських січових стрільців. 1 листопада 1918р. у Стрию проголосили владу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). У 1919-1939р. місто знаходилося під владою Польщі. У місті діяло підпілля ОУН. 10-14 вересня 1939р. в Стрию перебували німецькі війська. Протягом 22 вересня 1939р. – 29 червня 1941р. місто було окуповано комуно-російською владою. На початку липня 1941р. комуно-більшовицький режим на території колишньої тюрми залишив багато замордованих жителів Стрийщини.

З 30 червня 1941р. по 5 серпня 1944р. Стрий знаходився під німецько-фашистською владою, від 5 серпня 1944р. до 24 серпня 1991р. – під комуно-російською владою. У післявоєнний період Стрий відомий як промисловий і культурний центр. Комуністична влада реконструювала і розширила всі підприємства міста, відкрила нові. У Стрию діяли вагоноремонтний завод, завод ковальсько-пресового обладнання, завод «Металіст», залізобетонних конструкцій, скляних виробів, шкіряний, гумових виробів, суконна, швейна, взуттєва, макаронна фабрики, деревообробний комбінат, ремонтно-механічні майстерні, м’ясокомбінат та інші. У місті були медичне, педагогічне училища, музично-драматичний театр, які згодом ліквідували. Було відкрито сільськогосподарський технікум, кілька училищ.

У 1988р. у місті, як і у всій Стрийщині розпочався рух за національне відродження. 14 березня 1990р. вперше в Україні за рішенням виконкому над будинком міської ради піднято національний синьо-жовтий прапор.

Зі Стриєм пов’язано життя провідника ОУН Степана Бандери, начальника головного військового штабу УПА Олекси Гасина, крайового провідника ОУН Степана Охримовича, глав УГКЦ Мирослава-Івана Любачівського та Святослава Шевчука, композиторів Богдана Весоловського, Остапа Бобикевича, Нестора Нижанківського, художників Петра Обаля, Остапа Оброци, Григорія Паламаря, Ігоря Завозіна, поетів Зеновія Красівського, Віктора Романюка, Михайла Левицького.

Підготувала краєзнавець Зеня Ханас.
Використано інформацію з книги Романа Пастуха «Стрийщина крізь віки».
Енциклопедична книга-альбом. – Дрогобич: «Коло», 2011. 520 с.:іл.